Хай ти і заробітчанин за кордоном, але про пенсію дбай замолоду

«Закарпатець за кордоном»... Ця словосполука за останні два десятиліття в повсякденному сприйнятті наших краян грає різноманітними аспектами: від престижної роботи, добрих заробітків, медичного страхування, достойного житла, євросоюзівської пенсії на старість — до частих, хай і колишніх, «контактів» із вітчизняною так званою мафією, а просто кажучи, рекетирами з рідних міст і сіл цих-таки будівельників, котрі «з кожної голови» нахабно вимагають сплачувати данину. А ще — вимушених простоїв без роботи, нічлігів у переповнених і наскрізь прокурених кімнатах, харчування «на скору руку», обманів «клієнтами»-роботодавцями, переслідувань з боку «чужинської» поліції через відсутність належно оформлених документів або й перебування в країні з простроченими візами та й, чого доброго, потрапляння до в’язниць через власну безшабашність...

Негатив, звісно, приносить негаразди в кожну родину, накладаючи відбиток печалі і на старих батьків, і юних дружин та малолітніх дітей. Та хоч як дивно, доброго все-таки більше, ніж поганого. Тому й сьогодні, незважаючи на кризу, працює наш брат на всіх теренах країн європейської унії. Переплачує «добродіям» за візи, за можливість знайти роботу і доброго «клієнта», домовленості «в разі потреби» з поліцією, «кришування» від «своїх стрижених»... А що ж робити, куди діватися, в який бік їхати?.. Удома навіть про таку-сяку роботу, хай і сезонну, поки що годі й мріяти...

...Та коли тобі ледь минуло двадцять—тридцять років і їдеш із дому заробити, щоб принести копійку, то про таку справу, як майбутня пенсія, взагалі й не думаєш. Аргументи в цих хлопців, з якими довелося спілкуватися впродовж січневих свят, такі: «най раз поживу», «хто знає, що і як доти зміниться», «моїм дітям треба їсти і вчитися сьогодні, а я сяду, складу руки й буду думати про свою пенсію, до якої так далеко, як до Місяця пішки!?», «мені будуватися треба», «жона хоче файну машину, а в мене уже десять років стажу є, та ще й де мої шістдесят, а може, й сімдесят — постійно балакають, ніби скоро підвищать пенсійний вік»...

Отже, проблема в більшості випадків «зависає».

Може, на неї й не варто звертати увагу, оскільки це особиста справа кожного. Та якщо замислитися глибше, то вона щодалі набиратиме дедалі глибшого суспільного значення. Адже тільки в Чехії, будівельний і ринок побутових послуг якої закарпатці, як і українці з інших регіонів, освоїли давно і першочергово, за офіційними даними, працюють мало не 53 тисячі робітників з нашої держави. (І може статися так, що незабаром більшості з них не продовжать дозвіл на працю — своїх аж 600 тисяч трударів ніде прилаштувати. Криза.) А скільки наших заробітчан у таких великих країнах Євросоюзу, як Італія, Іспанія, Польща, а також у Португалії, Бельгії, Данії, Словаччині, Англії, Німеччині?!.

Хай там як, але ж два аспекти цієї проблеми вже нині викликають тихе невдоволення сусідів, котрі працюють «на вітчизняний ринок»: чому вони, заробітчани, не сплачують жодних податків із високих, за нашими мірками зарплат, а користуються всіма суспільними благами?.. Або, що нерідко трапляється, «роздобувши» довідки про доходи, ще й субсидії отримують, приховуючи реальні суми заробленого?

Пенсійне забезпечення також набуває і щодалі набуватиме певних рис соціальної заздрості й напруження. Це можна зарахувати й до другого аспекту загальної проблеми, хоча не скрізь він виступає поки що однаково рельєфно. Та зважати державним структурам на це слід уже сьогодні. Бо ж такі соціальні аномалії в тій само Європі намагаються усунути ще в зародковому стані. А в Україні, понад сім мільйонів активних громадян якої (за офіційними даними) трудяться за рідними рубежами, про це чомусь воліють мовчати. 

Та повернімося до проблем попередніх.  

Це надто складний і дуже чутливий вузол проблем. Але новій владі, тим паче за кризи, його також доведеться розв’язувати. Інакше потрібно буде розрубувати. А тоді може бути дуже болісно й дорого.

Цією публікацією хочемо допомогти сьогоднішнім молодим людям хоча б частково вникнути в ту проблему, яка чекатиме на них через роки, але про яку їм слід пам’ятати і дбати вже нині. Бо потім може стати не просто пізно, а непоправно пізно. Отже, на які пенсії можуть розраховувати нинішні молоді заробітчани, котрі працюють за кордоном здебільшого, як вони висловлюються, «начорно»?

З цим питанням звертаємося до начальника головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Анастасії ПЕНТЕК.

— Людей краще попередити, сказавши їм правду: якщо працюють за кордоном неофіційно — не матимуть права на пенсію ні тут, ні там. Тоді навіть молоді хлопці задумаються, а не махатимуть рукою, мовляв, якось то ще буде... Продовжу цілком бюрократично: щоб претендувати на пенсію або ж на соціальний захист, будь-хто із громадян згідно із Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» має право добровільно застрахуватися і сплачувати за себе відповідні внески до Пенсійного фонду. Страховий стаж має становити не менш як п’ять років. Інакше особа не матиме права на пенсійне забезпечення.

До речі, такого поняття, як трудовий стаж, уже немає після того, як 1 січня 2004 року набрав чинності вищезгаданий закон. Його замінено на стаж страховий, що передбачає обов’язкову сплату страхових внесків. Але, хоч як дивно, законодавець цим самим полегшив становище і заробітчан. Тепер, якщо людина працює за кордоном навіть нелегально, проте в Україні сплачує пенсійні внески, може розраховувати на пенсію. Мінімальний внесок становить 33,2 відсотка від рівня мінімальної зарплатні, яка на даний час встановлена в країні.

— А якщо в разі, не дай Боже, якогось нещасного випадку робітник став інвалідом?.. — далі запитую Анастасію Пентек.

— Не сплачував — не має права на інвалідну пенсію, а в разі смерті — сім’я не має права на допомогу із втрати годувальника... Такий закон.

— Багато хто із заробітчан чинить за логікою: доживу — і так пенсію дадуть або ж нарахують по старості.

— Нічого не дадуть і не нарахують, якщо не матиме п’ятирічного страхового стажу. Він може навіть не працювати все життя, але якщо внески до Пенсійного фонду сплачуватиме — може цілком розраховувати на пенсію.

— Наша держава через структури Пенсійного фонду, незважаючи на жодні труднощі, повинна все-таки дбати про своїх громадян: роз’яснювати, попереджати, консультувати...

— Це тією чи іншою мірою робимо. Через відомчу та іншу пресу, під час проведення прийомів тощо. Просто цікавляться цими питаннями переважно люди старшого віку, а молоді дуже-дуже зрідка... Ми добре знаємо проблему безробіття, як і те, що велика кількість працездатного населення вимушена шукати можливості працевлаштовуватися за межами країни. Старість, як співається у відомій пісні, попри щоденні клопоти житейські, приходить непомітно. І не зважає на те, де ти живеш чи працюєш... Тому на сьогоднішній день Україна уклала міжнародні угоди, які передбачають підсумування періодів страхування, накопичених на території двох держав, із Латвією, Литвою, Естонією, Чехією, Словаччиною, Болгарією, Королівством Іспанія. Розмір пенсій визначається кожною державою окремо за страховий стаж, набутий на її території. Ведеться підготовча робота щодо укладення таких договорів із Німеччиною, Португалією, Румунією, Угорщиною...

Під час призначення пенсій громадянам України, які працюють або працювали в Російській Федерації, Вірменії, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, які є учасниками угоди про гарантії прав громадянам держав—учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а також в Білорусі, Молдові, Грузії, Азербайджані, які підписали двосторонні угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території цих держав (в тому числі періоди добровільної сплати внесків до Пенсійного фонду України, а також на території колишнього СРСР до часу набрання чинності цими угодами). Призначення і виплата пенсій у цих випадках здійснюватиметься за територіальним принципом, тобто за законодавством країни проживання.

Повірте, ми постійно опікуємося громадянами, які працювали або працюють за кордоном. Тому в Пенсійному фонді України і створено управління міжнародного співробітництва.

— Нас нині цікавить стан справ насамперед у Закарпатській області, адже наші земляки трудяться вже цілі десятиліття за кордоном — і в чотирьох державах, які з нами сусідять, і в віддалених країнах Євросоюзу...

— Так, це досить складні питання, що вимагають насамперед кваліфікованих спеціалістів і точних правил призначення пенсій. З цим люди звертаються постійно. Тому в нашій області ще у 2003 році створено відділ іноземних пенсій. Його завдання — контроль за дотриманням вимог міжнародних угод із Словаччиною, Чехією та Угорщиною, а також питання пенсійного забезпечення жителів області, які працювали в Литві, Латвії та Естонії. Тут можна виділити два основні аспекти: перший — підтвердження стажу, набутого на території України, другий — призначення пенсій громадянам, котрі постійно проживають за кордоном.

З огляду на це, здійснюється правовий аналіз отриманих із-за кордону документів, уточнення страхового стажу та заробітної плати. Через невідповідність вимогам чинного пенсійного законодавства щодо кожної четвертої справи наші спеціалісти вимушені відмовляти у призначенні пенсії. Після призначення іноземної пенсії сформована справа йде до Пенсійного фонду України для подальшого переказу належних людині сум. Виплачуються гроші щоквартально за місцем проживання.

— Якщо звернутися до конкретики...

— За сім років існування відділу підготовлено формулярів-підтверджень стосовно стажу роботи на території України більш як на 8,5 тисячі осіб, призначено 1042 іноземні пенсії. Крім того, забезпечено кваліфікований переклад понад 9,5 тисячі документів, направлено майже 9 тисяч запитів щодо підтвердження стажу, заробітку тощо.

— З роками, гадаю, зростає кількісно нарахування таких пенсій?

— Так, тенденція надходжень запитів та документації за останні роки вказує на поступове, але неухильне збільшення звернень і громадян, що працювали за кордоном, і осіб, які переселилися на постійне місце проживання до інших країн. Приблизно зростання становить до 15 відсотків щороку. Така динаміка зрозуміла, адже, за різними оцінками, на сьогоднішній день п’ять і більше мільйонів українських громадян працюють за кордоном, ще декілька мільйонів наших колишніх співвітчизників постійно проживають в інших країнах.

— Це зрозуміло. Але ж наші люди працюють і в тих численних державах різних континентів — навіть у Південній Кореї і Південній Африці,  — з якими Україна поки що не уклала відповідних угод. Як бути їм під час виходу на пенсію?

— Такі громадяни змушені самостійно подбати про свою пенсію. Щоправда, Пенсійний фонд України потурбувався і про них, розробивши — хай він і звучить досить бюрократично і вимагає точності, але ввібрав у себе всі необхідні аспекти справи — «Порядок добровільної участі в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за спрощеною процедурою».

Отже, такі особи повинні повідомити про свій намір Пенсійний фонд України через Інтернет або через контакт-центр. Після цього з Києва надсилають тій людині для підписання договір про добровільну участь у пенсійному страхуванні та довідкову інформацію: номер телефону і час, адресу веб-сайта.

Сплата страхових внесків здійснюється шляхом перерахування коштів в іноземній валюті на окремі рахунки Пенсійного фонду, відкриті у ВАТ «Укрексімбанк» у м. Києві.

Інформація, а саме: форми заяви і договору, рекомендовані розміри внесків у гривнях, у доларовому чи іншому еквіваленті, рахунки Пенсійного фонду, банківські реквізити тощо, розміщена у спеціальному розділі на сайті www. pfu. gov. ua або про неї можна дізнатися, зателефонувавши до контакт-центру Пенсійного фонду України за номером 0-800-503-753 (для мешканців усіх регіонів України дзвінки безкоштовні) чи до головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за номером (0312) 

61-72-06, наших підрозділів у містах та районах області.

На сьогодні в Закарпатській області понад 300 людей уклали договір добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, в тому числі 32 особи, які працюють за кордоном.

...Отже, все начебто не так і складно. Просто, як кажуть старі мудрі верховинці, про пенсію думай замолоду, бо на старості літ буде про що розмірковувати...

Ужгород.