Учора в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція на тему: «Кому вигідне затягування розслідування резонансних справ стосовно розбещення неповнолітніх та справи Лозинського». Учасники прес-конференції, член тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування обставин, пов’язаних зі звинуваченнями у розбещенні неповнолітніх Віктор Корж та народний депутат Володимир Олійник нагадали, що у квітні минає рік з того часу, як Олена Полюхович подала до Генпрокуратури заяву про згвалтування її неповнолітніх дітей.
В. Корж також нагадав, що лише у вересні 2009-го ГПУ порушила кримінальну справу з цього приводу, а у жовтні Генпрокурор Олександр Медведько з трибуни Верховної Ради пообіцяв, що цю справу буде розслідувано протягом трьох місяців. А оскільки поки що не чути про виконання обіцянки Генпрокурора, то він робить висновок, що розслідування цієї справи з незрозумілих причин затягується. Також В. Корж звернув увагу на бездіяльність ТСК на чолі з Катериною Самойлик, котра «цією справою практично не займається». Мало того, під час прес-конференції з керівництвом «Артека» вона навіть заявила, що деякі політикани нагнітають ажіотаж довкола цієї справи. «Але якщо один з керівників «Артека» є фігурантом справи педофілів, то, вважаю, голові ТСК було неетично проводити з ним спільну прес-конференцію та ще й заявляти про якесь політиканство», — зазначив В. Корж. При цьому член ТСК наголошує, що ГПУ не тільки відмовилася працювати з комісією, мотивуючи це таємницею слідства, а й особисто для нього це вилилося у три допити у Генпрокуратурі. Далі В. Корж поставив риторичне запитання: чому з однакової доказової бази Дмитро Полюхович знаходиться у в’язниці, а інша група підозрюваних, у тому числі народні депутати — на свободі. «Це свідчення подвійних стандартів, які впроваджує слідство», — зазначив він.
Інший учасник прес-конференції, народний депутат Володимир Олійник вважає, що «саме розслідування цієї справи є продовженням гвалтування дітей». У цій ситуації, вважає він, потрібно ще раз заслухати у Верховній Раді інформацію Генпрокурора. Також не зайвою могла б стати зміна слідчого. Окрім того, В. Олійник наголосив, що для розслідування справи, в якій фігурують народні депутати, потрібно, щоб Генпрокуратура подала до Верховної Ради звернення про надання згоди на притягнення їх до відповідальності. «Чи чули ви про таке звернення Генпрокуратури?» — риторично запитує він.
В. Корж звернув увагу й на те, що проблема виходить далеко за межі цієї справи, оскільки у всьому світі збільшується кількість подібних злочинів проти дітей. Відтак він вважає, що потрібно на міжнародному рівні консолідувати боротьбу з цим явищем, для чого парламент та уряд мають удосконалити правову систему.
