Чим обурюватися? Обіцяв — виконує

Найменше хочеться говорити про політичні симпатії та наукові розвідки Дмитра Табачника. Він має право на свою точку зору з будь-якої проблеми. Крапка.

Що має намір робити міністр — згорнути розпочаті попередниками реформи чи поглибити їх — ось що найголовніше.

Судячи з перших кроків, грядуть принципові зміни, які здаються, на перший погляд, поверненням на позиції 2005-го. Але чому дивуватися й чим обурюватися?

Команда в Кабміні покликана реалізувати передвиборні обіцянки Віктора Януковича. Зокрема, у сфері освіти.

Президент, згадаємо, висловлювався проти обов’язкового зовнішнього незалежного оцінювання. І хіба тільки він?

Практично у всіх вузах І—ІV рівнів акредитації, де мені доводилося бувати, педагоги стверджували, що ЗНО, крім іншого, позбавило права на вищу освіту тих, кому за 30. Вони вчилися за іншими програмами, за якими інакше подавалися історичні події, були інші герої, а російська література не вважалася зарубіжною. Як, скажімо, випускникам 2000-го здати тести, якщо сучасні підручники часто докорінно відрізняються від «дореформених»?

Справедливості заради треба зазначити, що шанс стати студентами одержали всі без винятку й багато ним скористалися, хоча й вважають тестування лотереєю. Але от біда — парламент дотепер не узаконив ЗНО.

Проте нинішнього року іспитів у вузах не буде. А тестування, як і пропонував Янукович, проводитимуть тією мовою, якою абітурієнт навчався в школі. Почнуть враховувати середній бал атестата, в окремих вузах можуть проводити співбесіди, іспити з профільного предмета, творчі конкурси.

До слова, 31 березня — останній день реєстрації випускників на тестування. Із тих, хто вже здав документи, найбільше охочих вчитися в східних і південних регіонах. Найменше — на Буковині й Закарпатті...

Наступна гарна новина: Янукович обіцяв до 75 відсотків збільшити число бюджетних місць у державних ВНЗ. Чи реально це сьогодні? До того ж через рік-другий кількість випускників, можливо, буде менша, ніж бюджетних місць...

А от ініціативу нового Президента впорядкувати систему держзамовлення, надаючи пріоритет робітничим та інженерним спеціальностям, можна вітати. Надто багато випускають у нас юристів, економістів і фінансистів. Більшість із них — безробітні.

...Бути чи не бути десятирічці, схоже, уже не питання. Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти пропонує 9 червня 2010-го провести парламентські слухання на тему: «Впровадження 12-річнрї загальної середньої освіти в Україні: проблеми й шляхи їх подолання».

Якщо парламент проголосує за відповідний проект постанови комітету — бути обговоренню проблем 12-річки. А, отже, 10-річка назавжди почине в Бозі? До речі, Володимир Семиноженко, віце-прем’єр, запевнив, що 10-річку не повернуть.

На прес-конференції в Кабміні він сказав: «Оскільки для 12-річної школи не готові ні підручники, ні методичні рішення, можливо, ми зупинимося на 11 класах і буде додатковий «перший клас як підготовчий». Віце-прем’єр підкреслив, що всі кроки з реформування системи освіти проводитимуть за результатами дискусій у професійних колах. Висловився він і з приводу навчальної літератури: «Підручники історії не повинні мати кольорів — ні помаранчевого, ні біло-блакитного... Вони не мають бути й чорно-білими». Щоб книжки такими не стали, треба «поліпшити якість методичних і наукових рад, які затверджуватимуть підручники», — переконаний Семиноженко.

Вважаю, дискутувати треба не лише в наукових колах.

Шановні вчені, педагоги, батьки, школярі! Що ви думаєте про 11(12)-річну середню школу? Залишити її чи повернутися до десятирічки?

З вашою думкою редакція ознайомить народних депутатів перед парламентськими слуханнями.