Президенту України В. Ф. Януковичу Копія: Прем’єр-міністру України М. Я. Азарову

Мені стало відомо, що дехто оббиває пороги Кабміну і Адміністрації Президента з клопотаннями, щоб на посаді голови Чернігівської обласної держадміністрації залишили Володимира Хоменка. Мені не відомо, якими аргументами керуються прохачі, але мене це дуже дивує.

Хоменка я знаю більше 17 років, ще коли він працював на різних господарських посадах, от лише не пам’ятаю жодного прикладу, де б він проявив себе як умілий господарник. Утім, не дуже здивувався, коли Ющенко призначив цього горе-державника головою ОДА. Бо, як кажуть у народі, який піп, така й парафія.

Чим проявив себе Хоменко в нашій області? Звітом, скільки пам’ятних хрестів встановлено, і неухильним виконанням указівок свого патрона щодо закопування державних мільйонів у Батурин. Він не областю керував, а днював і ночував у колишній гетьманській столиці, був там виконробом. Тоді як промисловість занепадає, сільське господарство тримається на голому ентузіазмі окремих господарників, яким із кожним роком дедалі важче виживати. Скажімо, за минулий рік у чистому прибутку, одержаному всіма сільськими господарствами області, частка одного нашого ТОВ «Земля і воля» становить 20 відсотків. Неважко здогадатися, яка рентабельність решти господарств.

На Чернігівщині найгірша демографічна ситуація в Україні, область лідирує із захворювання на туберкульоз... Та хіба перерахуєш у короткому листі все, що в нас валиться, руйнується, розкрадається. А от список досягнень дуже короткий — хрести й Батурин. Це не мій особистий висновок, це випливає зі звіту самого Хоменка на сторінках місцевої преси. Правда, останнім часом він уже й не звітує, бо другого Батурина немає, і план по хрестах, мабуть, виконав. Зате на поверхню випливають історії шахрайства й казнокрадства.

Шановний Вікторе Федоровичу, повірте, для мене особисто немає великого значення, хто буде головою ОДА. Мені вже за сімдесят, з яких протягом 40 років очолюю успішне велике господарство. Був депутатом, радником трьох прем’єрів. Зустрічав багатьох дурисвітів, невігласів і просто дурнів при владі. Здається, пережив і помаранчеву чуму, і «смерть з косою», яка завдала великої шкоди сільському господарству. Знаю, що й Хоменки безславно відійдуть на задвірки історії. Але в душі не хочеться, щоб вони й при новій владі хоч на місяць—другий продовжили знущання над історично й природно багатим краєм.

До листа додаю окремі газетні публікації, які частково проливають світло на Хоменка.