У «Голосі України» не раз порушувалися питання несанкціонованої забудови Києва ларками, торговельними павільйонами, організації базарів у районі станцій метрополітену і зупинок громадського транспорту. Але на виступи газети не реагують ні міська влада, ні правоохоронні органи. Сьогодні редакція пропонує читачам роздуми депутата Київради Віталія КЛИЧКА розміщені в його блозі на одному із сайтів (друкується зі скороченнями). Можливо, цього разу правоохоронні органи все-таки всерйоз візьмуться за цю проблему?Київ перетворився на місто-базар з величезною кількістю ларків, що обліпили місто, немов гриби-паразити дерево. Як злоякісна пухлина, що збільшується божевільними темпами, яку негайно потрібно лікувати. Така думка киян, змушених щодня пробиратися до зупинок громадського транспорту торговельними лабіринтами: праворуч — цигарки й пиво, ліворуч — кури-гриль, над головою — майорить нижня білизна.
Сотні кіосків працюють із порушенням протипожежної безпеки, а багато які з них стоять на території «червоних зон», де прокладені інженерні мережі, або в так званих коридорах евакуації. За всіма нормами розміщати ларки в таких місцях заборонено.
Увесь цей бардак називається цілком культурними словами — «розміщення малих архітектурних форм» (МАФів). Щоправда, нагадує він не європейську столицю, а Каракас з його фавелами або Ріо-де-Жанейро, де розкішні вілли сусідять із халупами бідняків. Бруд, хаос і антисанітарія, а кількість МАФів дедалі збільшується.
Вражає позиція столичних чиновників. З одного боку, вони розповідають нам про нелегку боротьбу з незаконно встановленими ларками (нещодавно, наприклад, відрапортували про знесення з початку року 150 нелегальних кіосків), а з другого — ми бачимо, що ці дії ні до чого не приводять. По суті, влада імітує бурхливу діяльність: дуже скоро на місці знесених ларків виростають інші — точно такі самі, але вже з новими власниками...
Особливої уваги потребує діяльність КП «Благоустрій». Воно вже давно перетворилося на напівкримінальну структуру, що фінансується з міського бюджету. 150 «фахівців групи демонтажу» в уніформі влаштовують бійки, використовують спецзасоби, чинять фізичний тиск, а кияни платять їм за це щомісяця 450 тис. грн.! Без рішення суду й представників виконавчої служби ці «фахівці» зносять кіоски неугодних підприємців. А незабаром влада дає дозвіл на зведення нових — на тому само місці!
Це — круговерть, що приносить стабільний дохід людям, які сидять у будинку на Хрещатику, і фірмам, які від них годуються. Є всі підстави говорити про те, що показова «боротьба» з ларками — банальний переділ ринку. А «дах» забезпечують їм чиновники КМДА: «своїм» — усе, чужим — нічого. Більшості Київради немає різниці, для чого віддавати гектари лісів і парків — для будівництва розважальних центрів чи для встановлення павільйонів і ларків. Їх усе задовольняє.
Але не киян. Щоб покінчити з хаосом, потрібно не тільки затвердити чітку схему розміщення МАФів, а й домогтися її реалізації. Депутати Київради колись уже проголосували за необхідність її розроблення, але влада продовжує встановлювати кіоски на свій розсуд. Нині ніякого плану немає, а старі рішення Київради виявилися неефективними.
Переконаний, що до розробки такої схеми Київрада має оголосити мораторій на встановлення нових МАФів. Сподіваюся, що контролюючі органи, прокуратура і податкова нарешті наважаться добровільно відмовитися (даруйте за іронію) від одержання «подяк» підприємців. Вони зобов’язані провести масштабну перевірку: з’ясувати, чи є у власників кіосків документи на розміщення, чи платять вони за оренду землі тощо. Об’єктивна інвентаризація МАФів необхідна.
Наступний крок — боротьба з корупцією. Підприємці повинні одержувати дозвіл на установку кіосків за прозорою схемою, а не залежно від того, який хабар дали чиновникові. Якщо подивитися на рішення Київради під витіюватою назвою «Про запровадження принципу організаційної єдності щодо видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд», то створюється враження, начебто проблем у підприємців немає. Але насправді ніякою «організаційною єдністю» там і не пахне. Люди змушені звертатися до посередника — КП «Київське інвестиційне агентство», без якого одержати дозволи дуже складно. Тому я наполягаю на впровадженні реально діючого принципу «єдиного вікна»: підприємець приходить у райдержадміністрацію, пише заяву й через два тижні одержує відповідь. І не потрібні посередники, які просто висмоктують гроші.
Цих кроків цілком достатньо, щоб почати наводити порядок. Вони прості й зрозумілі, але для їхньої реалізації потрібна воля місцевої влади. Сьогодні її у неї немає, і навряд чи з’явиться найближчим часом. Якщо не змінити ситуацію, то Київ з міста каштанів перетвориться на місто ларків і базарів.
