Енергетичному експорту немає місця в тіні

А один з головних проявів реформування галузі — це відкритість інформації. Варто згадати, що до 2009 року майже вся інформація про економічну діяльність держпідприємства «Укрінтеренерго» була таємницею навіть для багатьох урядовців. Мало хто знав, що продають електроенергію до Європи за цінами, що значно нижчі від оптових ринкових, а надприбутки при цьому отримує посередник між «Укрінтеренерго» та закордонними споживачами. А ще важче було чітко визначити розмір збитків, що завдаються такими операціями вітчизняному енергоринку.

Але нині ситуація з експортом стала набагато прозорішою, адже після впровадження аукціонів з продажу доступу до експортних енергомереж громадськості чудово відомо, які компанії, до яких країн, у якому обсязі експортують електроенергію. Крім того, держава має стабільний дохід у вигляді податків, а державний оператор магістральних електромереж НЕК «Укренерго» отримує додаткові фінансові надходження за доступ до міждержавних мережевих потужностей.

Окрім того, конкурентний ринок експорту, що нині діє завдяки впровадженню аукціонів, дозволяє уникнути ризиків концентрації енергоекспортних потоків в одних руках і не залежить від процесу зміни урядів. Погодьтесь, останній аргумент дуже важливий для нашої країни. Сьогодні всі компанії, що мають бажання та можливість працювати з експортом електроенергії, можуть взяти участь в аукціонах і швидко, без перешкод вийти на ринок.

Підтвердженнями того факту, що лібералізація ринку експорту електроенергії пішла тільки на користь Україні, свідчать дані про зростання обсягів експорту на початку цього року. За офіційним звітом Міністерства палива та енергетики, в січні-лютому 2010 року Україна доправила до Європи на 57,2%, чи на 358,7 млн. кВт-год. більше електроенергії, ніж за той же період 2009 року. Таким чином обсяг європейського енергоекспорту збільшився до 985,9 млн. кВт-год. До речі, варто нагадати, що, за офіційними даними Мінпаливенерго, в 2009 році Україна скоротила експорт електроенергії на 49,2% (на 3 млрд. 867,9 млн. кВт-год.) порівняно з 2008 роком — до 4 млрд. 0,3 млн. кВт-год. При цьому доходи нашої країни від експорту електроенергії скоротилися на 56,7% порівняно з 2008 роком — до 208 млн. доларів. На мій погляд, усе це були прямі наслідки монополізації експортного енергоринку.

Фахівці стверджують, що в Україні нема іншого шляху крім зміцнення лібералізації ринку експорту електроенергії, адже це обумовлено не тільки економічними зисками для держави, а ще й приєднанням України до Енергетичної угоди, яка передбачає рівні права для всіх учасників ринку.

Також надію на швидке розв’язання виниклих проблем і подальший вільний розвиток експортного енергетичного ринку вселяє прихід нового уряду, в якому багато професіоналів. Зокрема, новий міністр палива та енергетики Юрій Бойко, будучи ще народним депутатом України, виступав категорично проти діючої декілька років системи монопольного експорту електроенергії виключно через ДПЗД «Укрінтеренерго». Варто нагадати, що саме Юрій Бойко першим оприлюднив інформацію про реальні об’єми збитків, яких зазнавала Україна через використання непрозорих схем у сфері експорту електроенергії. А збитки ці, за підрахунками експертів, щорічно становили до 80 мільйонів доларів. Як відомо, Юрій Бойко неодноразово звертався з депутатськими запитами в СБУ, Генпрокуратуру та МВС, вимагаючи проведення розслідування діяльності монополіста електроенергетичного ринку в 2008—2009 роках.

Тому варто сподіватися, що новий міністр палива та енергетики буде послідовним у закріпленні досягнень реформи з лібералізації ринку експорту електроенергії. Тим більше що саме зараз це найбільш потрібно. Адже нещодавнє припинення постачання електроенергії до Європи, яке сталося не в останню чергу й через виникнення дефіциту енергетичного вугілля на складах вітчизняних ТЕС, як на мене, пов’язане саме з цілим ланцюгом проблем, накопичених попереднім урядом. Одна з ланок цього ланцюга — це відсутність вугільного балансу на 2009—2010 роки, у зв’язку з чим обсяг вугілля на складах Бурштинської ТЕС скоротився до низького рівня. А саме ця ТЕС забезпечує велику частку постачання електроенергії до Європи загальною потужністю 500—550 Мвт.

Але фахівці вважають, що повного припинення експорту з Бурштинської ТЕС можна було уникнути навіть в умовах дефіциту газового вугілля. Достатньо було, щоб диспетчер енергосистеми «Укренерго» своєчасно скоротив обсяги експорту електроенергії пропорційно по кожному з переможців аукціонів. Проте, виходить, цього зроблено не було?

Отож головними причинами припинення експорту електроенергії стали, на моє переконання, недалекоглядна політика попереднього уряду, що не хотів помічати загрозливих тенденцій, та наслідки минулого монополізму «Укрінтеренерго». Адже значна частка прибутку від експорту осідала в кишенях посередника. Тим часом як генеруюча компанія «Західенерго», яка власне і виробляла електроенергію на експорт, була поставлена в умови фінансового виживання, що не давало можливості для інвестицій у розширення експортних потужностей. У результаті обсяг заборгованості 2009 року не дав можливості держкомпанії «Західенерго» своєчасно придбати потрібний їй обсяг вугілля.

На думку фахівців, є ще чотири основних причини виникнення в країні дефіциту енергетичного вугілля. Перша з них — це діюча раніше вимога попереднього уряду до НАК «Енергетична компанія України» купувати вугілля виключно в держпідприємства «Вугілля України». Це не дозволило енергетикам вчасно налагодити імпорт палива. Друга причина — зупинка компанією «Енергоатом» на плановий ремонт у зимовий період більшої кількості атомних енергоблоків, ніж зазвичай. Третя причина — це стабільне зниження в 2009 році видобутку вугілля підприємствами Мінвуглепрому, яке становило близько 15 відсотків, порівняно з 2008 роком. І, нарешті, четверта причина — відсутність у теплових генеруючих компаній, що працюють з негативною рентабельністю, грошей на закупівлю газу.

Доволі симптоматично, що на тлі проблем в українській енергетиці деякі учасники ринку, які раніше звикли працювати в тіні, намагаються на цьому зіграти і дискредитувати реформування ринку експорту електроенергії, щоб повернутися до старих тіньових схем. Зокрема, з’явилися заяви представників деяких компаній про нібито завищення цін, за якими українська електроенергія продається за кордон. Справді, оптова ринкова ціна (ОРЦ) на електроенергію в Україні є дещо вищою, ніж ціни в Європі. Але на довгострокових контрактах тимчасовий ціновий фактор нівелюється. Крім того, ціни на європейській енергетичній біржі, і ціни, за якими укладаються контракти, — це не одне й те саме. Хоча питання щодо адекватності механізму формування ОРЦ та частки дотацій у його структурі набуває неабиякої актуальності, і його потрібно вирішувати комплексно.

Водночас, за інформацією «Українських новин», нещодавно Korlea Іnvest Holdіng AG озвучила свій намір найближчим часом виставити держпідприємству «Укрінтеренерго» штрафні санкції на суму більш як 300 млн. євро за відмову в односторонньому порядку від виконання контрактів, термін дії одного з яких закінчується наприкінці 2013 року, а інших — у 2016 року. Але гадаю, що в швейцарській компанії мають чудово розуміти, що «Укрінтеренерго», до якої вони думають позиватися, не матиме можливості сплатити штрафні санкції, адже компанія володіє тільки власним офісом. При цьому, наскільки мені відомо, держава не брала на себе жодних зобов’язань щодо надання гарантій за контрактами «Укрінтеренерго».

Експерти вважають, що в нинішніх умовах можуть з’являтися сили, які намагатимуться розробляти нові тіньові схеми. Проте, вже цілком очевидно, що при існуючому уряді повернення до минулого не буде. Адже енергетичний ринок вийшов із тіні.