Тонна паперової вторсировини рятує життя 17 деревам
Киянин Григорій (на знімку внизу) на здачі макулатури в місяць заробляє до 150 гривень:
— На роботі дуже багато паперових відходів. Я їх не викидаю, а в пункти прийому здаю. А хіба це мало — 100—150 гривень щомісяця?
Та Григорій навіть не підозрює, що справжня ціна його праці значно вища. Адже своїми походами до пункту прийому вторсировини він рятує життя в середньому п’ятьом деревам щомісяця.  І  забезпечує дефіцитною сировиною вітчизняну целюлозно-паперову промисловість.
Брати приклад з Григорія — закликають екологи. Вони вже давно б’ють на сполох: за останні 20 років світове споживання паперу зросло на 126 (!) відсотків. Разом з ним дедалі більших обертів набирає і масова вирубка лісу, у тому числі й несанкціонована. Як результат — екологічні катастрофи. Нещодавня серія землетрусів у світі змусила всіх заговорити про екологічну кризу. На жаль, майже ніхто нічого не робить, щоб цю кризу призупинити, зокрема й прості українці. Хоча навіть локальні дії допомагають у боротьбі з глобальними проблемами. Так, одна тонна зібраної макулатури рятує життя 17 деревам і заміняє чотири кубометри деревини. А ще дає можливість працювати підприємствам целюлозно-паперової галузі.
— Для всіх підприємств цієї галузі целюлоза та макулатура — єдині джерела сировини, — розповів «Голосу України» заступник генерального директора ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» Костянтин Кулініч. — У нашій країні власного виробництва целюлози немає. До того ж існує дефіцит макулатури, десь на рівні 35 відсотків. Перекрити нестачу не вдається навіть за рахунок імпорту. Нині вільної макулатури на ринку немає.
За словами пана Кулініча, найбільше паперових відходів збирають мережеві магазини та супермаркети. І тільки 15—25 відсотків здає населення.
— У радянські часи, — згадує співрозмовник, — люди були зацікавлені в здаванні макулатури. У школах ініціювалися збори, і піонери несли вторсировину, змагаючись, хто більше. Сьогодні ж, як правило, макулатуру здають або безхатьки, або пенсіонери. Пересічні громадяни в пункти прийому навідуються вкрай рідко. Хоча, можливо, їм і здавати уже немає чого. Бо люди майже не виписують газет, рідко купують книжки.
Щоправда, є й позитивні зрушення. Приміром, процент «регенерації» макулатури торік зріс на більш ніж 3 відсотки порівняно з 2007-м. І нині сягає позначки 52%. Це, мовляв, дуже непоганий результат. Чому так? «Через дефіцит вартість макулатури зросла. І зараз тонна коштує понад 1000 гривень. Тож для людей, котрі не мають постійного джерела прибутку, це досить непоганий варіант підзаробітку», — запевняє пан Кулініч.
Утім, якою б мотивація не була, зиск від збирання вторсировини є. Так, «несвідомі екологи» — макулатурники зі стажем, у місяць на порятунку природи заробляють 40—150 гривень. І їм приємно, і людству користь.
Урятувати кілька дерев, а заодно й підзаробити, вирішили і кореспонденти «Голосу України». Зібрали старі газети і вирушили до пункту прийому вторсировини, що розташований по вулиці Єреванській.
На підході помічаємо здивовані погляди тамтешніх «постійних клієнтів». В очах одних читається зловісне: «конкуренти», інші вочевидь не розуміють, як нас сюди занесло.
— Макулатуру приймаєте? — запитуємо у працівника пункту.
— Так, зараз, — каже чоловік і вже за мить з’являється перед нами із вагами в руках. — Кладіть.
Процес зважування відбувається тут же, на руках у працівника пункту. Стрілка опускається донизу, але скільки показує — не зрозуміло. Адже на обдертих вагах цифр, які позначають кілограми, немає.
— Два кілограми, — каже приймальник і протягує нам чесно зароблену гривню.
— Як ви зрозуміли, що два? На вагах нічого не видно, — перепитуємо.
Наш пакунок знову опиняється на вагах, процедура повторюється.
— А цього разу бачите?
Тим часом «постійні клієнти» пункту починають посміюватися, і ми розуміємо: мабуть, нас обважили.
О, ці вагомі зібрання творів класиків
В іншому пункті прийому вторсировини (вул. Виборзька) зважування пройшло «прозоріше» — платформенними вагами. Заготівельниця вторсировини Надія Грицюк (на знімку внизу) навіть погодилася розповісти про деякі нюанси своєї роботи. З’ясувалося, щодня її пункт збирає в середньому 300 кг макулатури.
— Несуть усе, що раніше купували, навіть кількатомні зібрання творів класичних авторів. А нещодавно здали коментований кодекс законів України. Ми приймаємо все — газети, журнали, картон. Єдиний виняток — шпалери. За здану макулатуру клієнт може отримати гроші, або платню в натуральному вигляді: туалетним папером, серветками, мийними засобами. Восени навіть зошити з альбомами для малювання можна було виміняти. До того ж вартість цих товарів нижча, ніж на ринках чи в магазинах, — розповідає пані Надія.
Зітхає: щоправда, охочих віддати непотрібний папір на переробку небагато.
— Колись навіть цілу підшивку «Плейбоя» принесли, — підтримує бесіду клієнт пункту прийому Григорій. — А ще буває книжки класні здають. Я іноді прошу взяти почитати, через кілька днів повертаю.
Молодь соромиться, а пенсіонерам доводиться
Парадокс, за радянських часів макулатуру здавали, щоб придбати книжки. Тепер усе інакше: на кілограми здають дефіцитну в не такому далекому минулому літературу. Молодь макулатуру не здає, соромиться. А ось старі люди не цураються такого підзаробітку.
Валентина Кіндратівна (на знімку вгорі) 51 рік пропрацювала на одному із столичних підприємств. Отримує 700 гривень пенсії. Прожити на них, зізнається 80-річна бабуся, дуже складно. От і доводиться займатися таким вимушеним хобі.
— Частину грошей віддаю дітям, онукам. Собі майже нічого не залишається. Живу «на пляшках з-під пива і макулатурі». У місяць десь гривень сімдесят додатково маю. Це краще, аніж з протягнутою рукою у переходах стояти, — вважає літня жінка.
Киянка Тетяна макулатуру б здавала, та не знає куди. Біля її будинку пунктів прийому немає. Каже, була ідея замовити вивезення макулатури з будинку. Цю послугу пропонують приватні фірми. Але там мінімально зібрати треба 400 кг. А стільки вдома, звісно, не набереться.
Усі на збір дефіциту!
Близько чверті усього сміття на планеті — макулатура. У більшості розвинених країн налагоджено систему регенерації паперу. Так, у Німеччині макулатура може «обертатися» до 12 разів. Більш як 75 відсотків паперу в Японії йде на переробку. В Україні цей показник також непоганий. Але може стати ще кращим. Усе, що для цього потрібно, — здавати макулатуру. Немає на це часу і бажання? Тоді хоча б не кидайте паперові відходи до загального сміття. Збирайте окремо і складайте біля сміттєзбірника, закликають екологи. Ваш вчинок оцінять і природа, й ті, хто живе за рахунок здавання макулатури.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Коментар експерта:
Ольга Чуднер, директор ТОВ «Київміськвторресурси»
— У нас 219 пунктів по місту. Перед кожним ставиться щомісячний план для виконання — 15 тонн. Є й такі, які збирають по 40—50 тонн кожного місяця. Тож плани ми виконуємо.
А от щодо компактних видів утворення макулатури (торговельні центри, магазини, бібліотеки), то там її поменшало. До того ж, багато товарів нині пакують у більш дешевий матеріал — поліетилен. Це —  об’єктивна причина, чому обсяг заготівлі макулатури падає.
Але потрібно враховувати й те, що попит на цю вторсировину підвищився. Нині вітчизняні підприємства цієї галузі працюють на повну потужність. Відсутні обсяги доводиться закуповувати за кордоном.
Щоправда, треба зрозуміти одну річ: тих обсягів макулатури, які утворюються в Україні, досить, щоб забезпечити всі картонно-паперові підприємства країни. І навіть ще залишиться. Інша справа, що вона не вся збирається, і дві третини йде на смітник або на сміттєспалювальний завод. Для того щоб наші вітчизняні переробники картонно-паперових відходів були повністю забезпечені внутрішньою макулатурою, потрібно забезпечити умови її прийому. Простіше кажучи, треба збільшити мережу приймальних пунктів. Або запровадити роздільний збір відходів. Практику, розповсюджену в усьому світі. Одне але — там населення свідоме, у нас його поки що, на жаль, немає.