Господарство в Ратневі завжди було сильним. Не випадково на початку 1970-х років саме тут почали зводити показове село. Майже три десятиріччя тодішній ще колгосп імені Чапаєва очолював Іван Федорчук, якому судилося стати останнім серед волинян, удостоєних високого звання Героя Соціалістичної Праці. Та літа і хвороба змусили Івана Петровича піти на відпочинок. Поступився він кріслом Віктору Шумському (на знімку), якому, перш ніж очолити господарство, довелося попрацювати і обліковцем, і бригадиром, і заступником голови колгоспу. Потім на три терміни ратнівчани обирали його своїм сільським головою. Тож, коли став директором сільськогосподарського приватного підприємства, знав, господарство не гірше за Федорчука. До того ж мав одну перевагу: молодість. Було тоді Віктору Шумському 37. Щоправда, і відповідальність на нового керівника лягла велика. Потрібно було не лише втримати господарство на плаву, а й дати йому новий поштовх до розвитку.
На щастя, люди в Ратневі були далекоглядніші, ніж у деяких сусідніх селах, і зберегли увесь майновий комплекс колишнього колгоспу. У господарстві було 987 голів великої рогатої худоби, у тім числі 250 корів, 700 голів свиней. Надій на корову — 2929 літрів. Показники, як на той час, непогані. Значно гіршою була фінансова ситуація. Господарство мало значні борги. Насамперед треба було погасити їх. Вийти із скрути допомогло свинарство. Галузь ця скороспіла. Кормів у СГПП теж вистачало. Тож взялися за інтенсивну відгодівлю. Вже через півроку здали на забій сто свинок. До кінця року реалізували понад 47 тонн свинини, наростивши за рік її виробництво більш як у 5 разів. Господарство не лише розрахувалося з боргами, а отримало чимало вільних коштів, які могло витратити на заробітну плату і розвиток.
Справи в «Раті» йшли щораз краще. До Шумського почали приходити делегації з найближчих сіл, де справи в аграрному секторі не складалися, проситися прийняти їх до себе із земельними та майновими паями. Так протягом 2002—2003 років до «Раті» приєдналися землевласники сіл Коршева, Старого і Нового Оздова, Гіркої Полонки, Полонки, і частково Лаврова. Тепер господарство об’єднує вісім сіл, які входять у чотири сільські ради. Відповідно зросла і його площа — з 1470 до 3525 гектарів. Сьогодні «Рать» одне з найпотужніших сільгосппідприємств області. За десять років існування тут значно наростили виробництво молока та м’яса.
Багато чого в «Раті» дивує. Ну хоча б те, як тут відзначають Міжнародний жіночий день. Завітайте 8 березня на будь-яку ферму. Жінок там ви не побачите, усюди пораються чоловіки. Вони годують свиней, доять корів, роздають корми. А по обіді, коли по-святковому вбрані, з красивими зачісками жінки збираються на «Вогник», чоловіча половина господарства, вдягнувши фартушки, накривають столи і пильно стежать, аби було що випити та з’їсти, і щоб жінки не сумували.
Або, скажіть, де ще роздають стільки подарунків передовикам, як це роблять у «Раті». Щороку, в останні дні грудня, тут вручають кращим працівникам легкові автомобілі, холодильники, пральні машини, телевізори. Одних автівок за останні роки подаровано майже три десятки.
— Шумський має якийсь дивний дар керівника, — зауважує головний економіст сільгосппідприємства Октавія Солов’юк. — Десь щось не дотягнеш, обов’язково побачить. Він все вміє: треба — за штурвал комбайна сяде і молотитиме. Корів, не повірите, всіх знає. Закони теж вивчив, адже, крім сільськогосподарської, має ще й вищу юридичну освіту. Якось приїхали до нас з іншого села люди, позаглядали кругом, порозпитували і кажуть: «Та ви тут при комунізмі живете. Поїдьте до нас, подивіться, що там робиться». Десь вони мають рацію. Бо так добре, як у «Раті», зараз мало де є. Заробітна плата чи не найвища в районі. Раніше проблема була з кадрами тваринників, сьогодні в черзі стоять, щоб стати дояркою. Одна молодь на фермі.
— Сьогодні всі кажуть криза, криза, — продовжує Октавія Ростиславівна. — У нас її немає. Ще з осені закупили міндобрива. Вносимо багато гною. Тому земля не зменшує родючості. Позаторік, наприклад, зібрали зернових по 71 центнеру з гектара, кукурудза видала майже по сто.
У господарстві вважають: одна із складових успіху — у високій виконавській дисципліні. Показовий факт. Тамтешні механізатори тепер обробляють площі у два з половиною рази більші, як у 2000 році, а пального використовують менше. Сьогодні ніхто навіть не подумає, щоб взяти собі відро бензину чи солярки, або залишити не вимкнутим двигун, коли комбайн чи трактор не працюють.
Волинська область.
На знімку: директор СГПП «Рать» любить влаштовувати людям свято.
Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.
