Як і все у цьому світі, краса ювелірних виробів має подвійну природу.
У Біблії золото — символ любові та віри. Та воно могло і збити з путі істинного. «Не беріть із собою ані золота, ані срібла, ані міді в пояси свої», — навчав Ісус Христос апостолів. За Святим Письмом, золото потребує перечищення вогнем, щоб позбутися негативної аури.
Найнадійніший спосіб повернути золоту його благородну суть — це добрі діла, вважають ювеліри. У цьому сенсі наша держава добре заявила про себе на світовому рівні. Торік, перед Великоднем, президент Асоціації ювелірів України Сергій Цюпко (на знімку) від імені держави подарував Єрусалимській патріархії скарб — срібні, оздоблені коштовним камінням лампади, виготовлені майстрами Київського ювелірного заводу. Тепер ці лампади освітлюють вхід до Храму Гроба Господнього в Єрусалимі. Загальна вага культових предметів — 150 кілограмів. Такого дару Україна не робила від часів Мазепи. Як зазначив патріарх Єрусалимський і всієї Палестини Феофіл, учинок тим достойніший, що здійснено його під  час світової фінансової кризи. Єрусалимський патріарх нагородив Сергія Цюпка орденом православних хрестоносців Гроба Господнього «Малий Хрестоносець».
Бути виставленими при вході до Храму Гроба Господнього — особлива честь. Її удостоїлись вироби саме наших ювелірів, бо виконані за кресленнями XVІІІ століття, що вважаються канонічними. Цього року, так само перед Великоднем, українські ювеліри подарують Храму Гробу Господнього нову колекцію культових речей — цього разу вже золотих.
Президент Асоціації ювелірів Сергій Цюпко любить дарувати. В рідному селі Ведмежому, що на Сумщині, зокрема, власним коштом відремонтував місцеву школу, допоміг газифікувати село. Це дуже давнє поселення, колишня фортеця Посульсько-Роменської оборонної лінії Київської Русі. Сергій Вікторович об’їздив півсвіту, але часто буває у Ведмежому, бо тут коріння їхнього козацького роду Кащенків (вони значились у Реєстрі Війська Запорозького). Тут і нині мешкає його мама — колишня вчителька біології Валентина Панасівна. Вона виростила достойного сина, сотні вчорашніх її учнів стали гідними поваги людьми. Кохається Валентина Панасівна у квітах, її садиба швидше нагадує ботанічний сад, аніж селянське подвір’я. А за селом — скіфське городище і древні кургани. Скарби, знайдені колись у курганах Посулля, нині є окрасою багатьох музеїв світу. Колись по цих пам’ятках археології, бігав малий Сергій Цюпко. А тепер сам творить ту красу, зразки якої впродовж тисячоліть берегла рідна земля.