Козли в капусті

Мені неодноразово доводилося писати про гаражні та садівницькі товариства, в яких князьками були сторонні люди — далекі від інтересів спілчан, але близькі до каси. Походили інстанціями, попсували собі нерви довірливі спілчани, поки позбулися самозванців.

Таким «лідерам» ні громада не указ, ні закони-статути, ні правоохоронці й чиновники.

Посадити владолюбця в трон — що свиню до корита пустити.

* * *

На останнє засідання Васильківського міськрайсуду вона не прийшла. Вочевидь, втомилася. Ще б пак! Феміда — не єдина пані, з якою Марія Цупікевич (прізвище змінено, оскільки суд ще не виніс вирок. — Авт.) безплідно товаришує. Міліція, прокуратура, державні структури влади — це ті пороги, які «онука» Остапа Бендера оббиває три роки на диво безстрашно і наполегливо. Вінцем її походів стали незаконне судове рішення на її користь (щоправда, скасоване); відмова судді розглядати справу напередодні прийняття вердикту; головний біль та серцеві напади в тих, хто мав необережність «подружитись» з Марією Федотівною.

А починалася нинішня тяганина на загальних зборах садівницького товариства «Юпітер», на яких до складу правління обрали Марію Цупікевич.

Усі знають: наскільки шапка Мономаха важка, настільки й приваблива. Надягнути її — означає стати пупом якщо не всієї землі, то хоча б окремо взятого кусеня («Юпітер» розкинувся на 36 га мальовничих пагорбів і в долинах).

На згаданому правлінні на подив усім «головихою» зголосилася бути Марія Федотівна. Самовисуванка, кажуть, обіцяла ті пагорби і долини перетворити на рай, тому обрали її одноголосно. Мабуть, спрацювало споконвічне: «Аби не я».

Через рік зрозуміли, що шапку одягнули не на ту голову. Члени товариства виявили численні зловживання з боку поводиря. Цупікевич відсторонили від виконання обов’язків.

Але хто господар у домі? Той, у кого пульт від телевізора. Печатка, документація залишились в руках добродійки Марії, яка активно використовувала їх, облаштовуючи райський куточок. Але не всім. Саме оті «не всі» обирали її своїм лідером, ігноруючи рішення більшості, яку очолив на той час Олександр Лазаренко. 

«Коронування» Марії Цупікевич 25.09.05 і 14.05.2006, зокрема, судами визнано незаконними.

Пізніше Васильківський міськрайсуд (головуючий В. Степаненко) дивним чином проаналізував обставини справи (законність проведення зборів) і, порушивши норми матеріального та процесуального права, виніс рішення на користь опонентів Лазаренка.

Апеляційний суд Київщини помилку колеги виправив і з того часу від Марії Федотівни та її прибічників Фортуна відвернулася.

* * *

Гадаєте, документацію і печатку було покладено до ніг переможців? Вони й досі використовуються однією з двох «гілок» влади.

Після тривалого й умілого, як в театрі, тримання паузи, міліція врешті-решт відреагувала на скаргу Лазаренка і порушила кримінальну справу за фактом заволодіння офіційними документами та печаткою. Пані Марія оскаржила постанову слідчого. Суд залишив її заяву без задоволення.

Через півтора року (!) стражі порядку переконалися, що таки Марія Федотівна володіє атрибутами влади і порушили кримінальну справу вже відносно неї. Пані Марія знову до суду — я, мовляв, законний обранець народу, не чіпайте. Слуги Феміди вкотре не погодились з нею.

Здавалося, від гріха подалі — віддай чуже майно і судись за булаву далі.

Не такий характер у Марії Федотівни. Вона його демонструвала не один раз. Набиває гулі, але мудрих висновків не робить.

Скажімо, розповсюдила вона якось через «сарафанне радіо» чутки про аморальні вчинки конкурента. Потім, не боячись ні тюрми, ні суми, повісила на дошці об’яв «Юпітера» інформацію, яка, на її думку, мала психологічно добити Олександра Лазаренка.

Бумеранг повернувся — суд зобов’язав її спростувати неправдиві відомості та стягнув моральну шкоду.

Дурний приклад наших правителів, які зневажають вердикти судів, упав на благодатний грунт, тобто на город Марії.

І це не може не тривожити. Безкарність породжує нові злочини — не мною сказано. Чи могла б самовисуванка почуватися як риба у воді, не маючи підтримки за межами своєї дачі? Чи могла б наліво і направо роздавати довідки про те, що ім’ярек користується земельною ділянкою, яка насправді належить іншому?

Послухаймо бодай одну жертву маніпуляцій із сотками. Слово Анатолію Чудіновському, члену товариства з 2003-го:

— Мені виділили спочатку 0,06 га. Пізніше отримав земельну ділянку № 398. Раніше вона була в користуванні гр. К-ло, яка з 1997 року не обробляла годувальницю, не сплачувала цільові та членські внески. Землю у неї, звісно, вилучили.

Після того, як я облаштувався, К-ло звернулась до товариства із заявою про повернення ділянки. Загальні збори відмовили їй. Вона ніколи і ніде рішення не оскаржувала.

Я звернувся до Марії Цупікевич, яка виконувала обов’язки голови, з проханням надати документи на приватизацію земельної ділянки. Відмовила. Згодом дізнався, що вона після незаконного обрання її головою правління (25.09.2005) дала документи на приватизацію... К-ло.

Певне, та вже відчувала себе господинею чужої землиці. Приїжджаючи на город усе частіше, вона залишала на ньому свій гнів і поламані деревця, картоплю, кукурудзу, квіти.

А якось сусід хотів запобігти свавіллю К-ло і отримав пістолетом по голові від її, вочевидь, сина-ідіота. Бо хто ще може бігати дачним селищем і безкарно стріляти й бити людей?!

На щастя, інші «власники» подарованих ділянок так агресивно не поводились.

Треба віддати належне Васильківському міжрайпрокурору: він звернувся до райдержадміністрації з проханням призупинити приватизацію землі в товаристві «Юпітер». Чи виконується запобіжний захід — питання.

А тим часом кримінальна справа щодо Марії Цупікевич досі розслідується. Гадаю, за складністю вона не поступається справі про отруєння екс-президента, інакше вже давно поставили б у ній крапку.

Суд, схоже, завершує судове розслідування за черговим позовом про визнання позачергових зборів (2.03.2008), на яких вкотре обране правління проголосувало за Марію Цупікевич — недійсним. До речі, за висновками експертів, підписи під протоколом тих зборів — підроблені...

Васильківський район

Київської області.