Місяць тому до нашого під’їзду внадилася представник від фірми, яка встановлює та обслуговує домофони. Жінка пройшлася квартирами з агітацією: «Ваші сусіди з першого під’їзду встановили домофон, то чому б і вам так не зробити?».

Дехто, було, спочатку зголосився... Але через декілька днів мешканці під’їзду, по-сусідськи порадившись, вирішити відмовитись від послуги, оскільки всіх влаштовували вхідні двері з кодовим замком. Аргументів для такого рішення було кілька. По-перше, насторожило те, що нам не залишили вибору, яку фірму обрати (а в Рівному їх кілька, і, можливо, інша запропонувала б вигідніші умови). По-друге, хотілося гарантій, що таке, як було у випадку з кабельним телебаченням: щойно ти погодився на сервіс, як починають без попередження накручувати ціну за послугу, не повториться. 

По-третє, багатьом не хотілося з цієї причини сваритися з сусідами, які не мали матеріальної можливості оплачувати цю недешеву в умовах кризи послугу, тим паче що фірма пропонувала лише один ключ на квартиру «відказників» (а в деяких мешкають до п’яти і навіть шести людей), за решту ключів потрібно було внести додаткову плату.

— Чому ми досі без проблем потрапляли у свої квартири, а тепер повинні за це фактично платити — викуповувати ключі для кожного члена сім’ї? — справедливо обурювалися сусіди.

Тож коли вкотре в під’їзд навідалась «агітатор» від фірми, мешканці вирішили розставити всі крапки над «і». Запитали, чи погодиться її фірма до типової угоди додати ще й наші пункти, зокрема, щодо збереження протягом двох років початкової абонплати, а також про безкоштовну видачу ключів усім мешканцям квартир, які з тих чи інших причин не мають можливості долучитися до цієї послуги? На це нам відповіли категоричною відмовою. Тому тепер у нас розвіялися будь-які сумніви стосовно того, що ми вчинили правильно. Упевненості нам додало повідомлення в місцевих ЗМІ про конфлікт між цією фірмою та мешканцями одного з під’іздів будинку №69 по вулиці Соломії Крушельницької в Рівному, які вже спізнали всі «принади» такого сервісу. Схоже, правду кажуть у народі: добре не нав’язують...

Коментар юриста

Ситуація знайома. У більшості випадків підприємці (стосується це не лише домофонів) використовують стандартну форму договору і не погоджуються вносити в неї будь-які зміни. Вони спираються на норми Цивільного кодексу стосовно договору приєднання. Це означає, що підприємець застосовує стандартну форму, а покупець товару або послуги просто приєднується до цього договору і не може вносити жодних коректив.

Проте в описаному випадку громадяни виступають споживачами. А споживачу законом гарантується підвищений захист. Відповідно до 

ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець або виконавець не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу. Такими, зокрема, є умови щодо надання продавцю права на власний розсуд в односторонньому порядку змінювати умови договору або збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Такі положення може бути змінено або визнано недійсними.

Окрім того, якщо вартість послуг може істотно зрости порівняно з тим, що можна було очікувати під час укладення договору, то підприємець зобов’язаний повідомити про це споживачу. А споживач у такому разі має право відмовитися від договору без будь-яких санкцій на підставі ст. 10 названого закону.

Але якщо норми договору не суперечать законодавству та істотно не обмежують споживача, то змусити підприємство їх змінити практично неможливо. Краще шукати інше.

Що стосується нав’язування, то це категорично заборонено Законом «Про захист прав споживачів». Громадяни мають право самостійно обирати, що купувати, коли, за якою ціною. А продавець зобов’язаний забезпечити споживачу можливість вільного вибору.

Ігор САНДУГЕЙ.