Рішення про призначення прем’єр-міністром тіньового уряду Сергія Соболєва політологи коментують по-різному. Але сходяться на думці, що, незважаючи на рішення «де-юре», «де-факто» тіньовим урядом керуватиме лідер опозиції Юлія Тимошенко.
Політтехнолог Тарас Березовець на прес-конференції в ІМК назвав причину, чому прем’єром тіньового уряду став С. Соболєв, «прозаїчною» та такою, що лежить у правовій площині. «Тимошенко неодноразово наголошувала, що вона дотримуватиметься букви закону, навіть якщо це буде їй незручно, — зазначив експерт. — Відповідно до чинного закону про опозицію чітко визначено, що до тіньового уряду можуть входити тільки діючі народні депутати України. Ні Тимошенко, ні Турчинов, відповідно, ними не є. І тому ні вона, ні він не можуть увійти до складу тіньового уряду, а тим паче його очолити». Водночас політолог не виключає можливості співпраці уряду Миколи Азарова та опозиції, яку очолює Юлія Тимошенко: «Зокрема, той самий Тігіпко і міністр фінансів Ярошенко — вони нормальні фахівці, і якщо побачать гарні ідеї, цілком можуть запозичувати й брати законопроекти опозиції з тим, щоб вони стали законами».
Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський вважає помилковим рішення про призначення С. Соболєва тіньовим прем’єром. «Існує поняття так званої негативної харизми. От у Сергія явно виражена негативна харизма, — заявив політолог. — С. Соболєв дуже розумна й освічена людина, але коли він говорить, це викликає відторгнення навіть у прихильників його політичної сили. І це помилкове рішення призначити саме його на місце керівника опозиційного уряду».
Натомість голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко переконаний, що кожна серйозна політична сила повинна формувати свій тіньовий кабінет міністрів. «Бо це люди, які тренуються для того, щоб потім обійняти посади реальних міністрів, — сказав він. — Звичайно, якщо це проголошує сила, яка, в принципі, навіть теоретично не має шансів прийти до влади, то це виглядає смішно. Але коли це роблять парламентські фракції чи кандидати в Президенти, які набрали відчутний відсоток і які формують свої політичні сили, то це, навпаки, треба вітати й казати, що слава Богу, що ця цивілізована політична процедура нарешті набуває в нас популярності.
