Маленький, та сміливенький

Володимир Карський і Сергій Трухнов були єдині в області, хто три роки тому ризикнув налагодити виробництво біодизеля з місцевого соняшнику. Але послідовників за цей період у них так і не з’явилося. На жаль, соняшник жодного разу не порадував таким багатим врожаєм, як у той пам’ятний рік, тож як сировина для палива став невигідний. Дорого виходить. Але розмова піде не про біодизель. 

Пам’ятається, Сергій Трухнов розповідав, що коли вони з Володимиром створювали кавітаційну установку для виробництва біодизеля, помітили істотну відмінність температур після каталізатора. Зацікавилися: а чи можна, з огляду на цей процес, створити установку, здатну опалювати будинки, і яка буде її ефективність. Коротше, йшлося про унікальний теплогенератор, що розв’язує одразу кілька проблем. Як вважає Сергій, за рахунок кавітації невеликий за розмірами прилад може обігрівати, наприклад, цілий під’їзд дев’ятиповерхового житлового будинку.

— Кавітаційні процеси можуть дати невимірну кількість енергії, — переконував тоді Трухнов. — Поки що ми ще вчимося, як треба її знімати. Якщо на певному етапі відключити електродвигун і змусити отриману теплову енергію крутити генератор... Ось вам і вічний двигун. Для впровадження такої установки не потрібно прокладати підвідні комунікації. Та й газ із кожним роком дорожчає. А такий генератор буде дуже економічний, тому що бере енергії менше, ніж віддає.

Минув рік — і ось дзвінок від Карського: «Приїжджайте на презентацію нашого теплогенератора, котрий встановлено в механічному цеху одного з луганських підприємств». Все-таки ці хлопці свого домоглися.

Механічний цех Луганського ТОВ «Вагер» обсягом 7 тисяч кубічних метрів. Теплогенератор має обігріти цю махину й довести свою перевагу перед традиційним електричним котлом, яким до останнього часу тут користувалися.

— Наша теплоустановка працює в цьому цеху вже два місяці, — розповідає Сергій Трухнов. — Ми називаємо це експериментом, оскільки на конкретному прикладі продовжуємо вивчати можливості нашого теплогенератора. Але впевнено можу заявити, що економію коштів наш винахід дає істотну. Давайте полічимо. За підтримки температурного режиму в 13—15 градусів котел споживає за добу 135—150 кубометрів газу, що становить 370—400 гривень. Наш 30-кіловатний двигун споживає за добу 300 кіловатів електроенергії і скорочує витрати до 260 гривень. Тобто за добу можна заощаджувати до 200 гривень, а за місяць економія коштів обіцяє становити в середньому до 4,5 тисячі гривень.

Сьогодні автори цього проекту трудяться над алгоритмом роботи стосовно переведення генератора в автоматичний режим. Це дуже важливий момент. Удосконалювання установки триває. Судячи з розповідей винахідників, багатофункціональність їхнього дітища обіцяє йому широке застосування й поширення. Скажімо, теплоустановка — просто знахідка для населених пунктів, що не мають магістрального газопостачання. Вона може обігрівати не лише установи та житлові будинки, а й корівники, майстерні, пташники. Проблем з винахідництвом у Сергія Трухнова та Володимира Карського немає. Є проблеми з грошима. Для втілення технічної думки своїх зарплат не вистачає, інвестори воліють дочекатися остаточного результату, а керівництво держави більше займається політикою.

Луганськ.

На знімку: Сергій Трухнов біля теплогенератора, встановленого в механічному цеху.