«Не робіть нас корупціонерами!»

Дію ухваленого парламентом Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», який мав набрати чинності з 

1 квітня цього року, законодавці відтермінували до 1 січня 2011 року. Депутати Дніпропетровської міської ради впевнені: цьому сприяло й їхнє звернення до Верховної Ради, в якому вони вимагали внести зміни до цього законодавчого акта. А інакше, стверджували вони, з першого квітня в державі виникне ціла армія «корупціонерів» у складі цілком поважних людей — ректорів та проректорів вищих навчальних закладів, директорів ПТУ, коледжів, шкіл, а також їхніх заступників. Тільки в Дніпропетровську, за приблизними підрахунками, таких набереться щонайменше 2,5 тисячі.

— Річ у тім, що закон дозволяв освітянам, які обіймають посади керівників навчальних закладів і виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки, вести викладацьку й наукову роботу тільки в позаробочий час, — коментує ситуацію завідувач відділу освіти Жовтневого району Дніпропетровська, депутат міськради й один з ініціаторів цього звернення Леонід Левчук. — Важко збагнути, як це допоможе боротися з корупцією, а от проблем у зв’язку із цим виникає чимало.

Перша — в юридичній площині, оскільки цей законодавчий акт не враховує особливостей педагогічної та науково-педагогічної діяльності, визначених ст. 22 Конституції України, законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту». А також суперечить нині чинній постанові Кабінету Міністрів від 

3 квітня 1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та відповідному положенню, згідно з яким будь-які працівники, в тому числі й державні службовці, мають право на педагогічну діяльність із погодинною оплатою в обсязі не більш як 240 годин на рік.

Ситуація, що складається на практиці в зв’язку з новими вимогами, просто-таки не вкладається у рамки здорового глузду, наполягають освітяни. Адже керівники навчально-освітніх закладів — із числа досвідчених педагогів. І позбавити їх права вести уроки в школі й читати лекції у виші означає забрати в учнів і студентів кращих учителів.

Крім того, виникає така прозаїчна проблема: а ким їх замінити? У Дніпропетровську, наприклад, треба десь узяти ще чотириста вчителів.

— У школи Жовтневого району щороку приходять до двадцяти молодих фахівців. Третина з них, відпрацювавши рік, звільняються: зарплата вчителя-початківця невелика, житла ніхто не обіцяє. Тому до сорока відсотків педагогів у наших школах — передпенсійного й пенсійного віку, — каже Леонід Левчук.

Ще один аргумент на користь змін до закону: керівники зобов’язані відвідувати уроки інших учителів із метою надання методичної допомоги. Директор школи, наприклад, згідно з нормативами, протягом року має побувати не менш як на 180 таких уроках, а завуч — на 220—240.

Які рекомендації вони зможуть дати вчителеві, якщо самі не вестимуть занять, і який авторитет матимуть серед колег? І нарешті: якщо в директора школи забрати години, то він отримуватиме менше за рядового вчителя. Хто ж за таких умов погодиться керувати?

За словами голови Дніпропетровської обласної організації Профспілки працівників освіти й науки України Галини Бєлікової, через шість днів після прийняття цього закону (а ухвалили його 23 грудня 2009 року) профспілкові організації з різних регіонів України відправили до Верховної Ради свої пропозиції стосовно зміни деяких положень. І найперша серед них — скасувати заборону ректорам і проректорам на читання лекцій у робочий час, а також на ведення уроків директорам шкіл і їхнім заступникам. Вимогу профспілок підтримує і Міністерство освіти й науки. Про це, зокрема, йдеться у листі від 4 лютого, підписаному тимчасово виконуючим обов’язки міністра Олександром Гребельником, який також вважає, що з п. 2 ст. 4 закону слід вилучити слова «що здійснюються в позаробочий час».

— Ми раді тому, що наш голос почули і дію закону зупинили, — каже Леонід Левчук. — Тепер важливо, щоб під час його опрацювання не забули й про інші наші пропозиції.

Голова Вінницької облдержадміністрації Олександр Домбровський передав владу Максиму Волосевичу, аспіранту Одеського національного університету імені І. Мечникова, майбутньому кандидату політичних наук. Щоправда, тільки на один день. Так завершився проект «Молодіжний призов у владу», ініційований рік тому керівником Вінниччини.

25 переможців проекту, серед яких нинішні студенти і молоді фахівці, протягом дня 11 березня цього року працювали на посадах заступників голови облдержадміністрації та начальників управлінь. Вони ухвалювали рішення та давали необхідні розпорядження стосовно конкретних ситуацій, що виникали в житті регіону. Підсумком акції стала спільна нарада чинних посадовців з їхніми дублерами. Майбутні держслужбовці внесли пропозиції щодо подальшого розвитку регіону та охарактеризували роботу фахівців управлінь, з якими їм довелося працювати у той день. «Новий голова» облдержадміністрації ознайомив присутніх з розпорядженням щодо пріоритетних питань розвитку Вінниччини на 2010 рік. З’ясувалося, що дублери непогано ознайомлені з ситуацією в регіоні.

— Ми візьмемо до уваги кожну з пропозицій молодої команди, — наголосив О. Домбровський. — Більшість із цих пропозицій відзначається новизною у вирішенні проблемних питань. Єдиний їх недолік — не зазначено джерел фінансування.

За словами О. Домбровського, акція «Молодіжний призов у владу» дала можливість визначити тих молодих людей, які виявили бажання стати держслужбовцями і невдовзі поповнять лави обласних чиновників. Завдання голови адміністрації — оновити кадри так, щоб не менше сорока відсотків службовців облдержадміністрації, управлінь і відомств були молодими фахівцями.

Депутати Івано-Франківської міської ради звернулися до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра з вимогою «зробити все можливе задля припинення політичних спекуляцій на мовному питанні». Відповідне звернення вони ухвалили на позачерговій 48-й сесії.

Мусимо констатувати, йдеться в заяві, що мовне питання в Україні досі є предметом політичних спекуляцій, про що свідчать події у Верховній Раді України. Велику стурбованість депутатів викликають і заяви про порушення в країні прав російськомовних громадян, а також прав на вільне використання рідної мови представниками інших національних меншин. Адже факти свідчать про протилежне. В Україні більше проблем з повноцінним функціонуванням української мови. На книжковому ринку російськомовна література становить близько 90 відсотків. Російською та двома мовами транслюється та видається більшість засобів масової інформації. Тож про масові порушення прав російськомовного населення не може бути й мови.

«Водночас ми постійно чуємо заяви окремих політиків щодо надання російській мові в Україні статусу другої державної. Такі заяви навіть набули статусу законодавчих ініціатив, адже декілька законопроектів з цього питання зареєстровано у Верховній Раді. А політичні спекуляції на мовному питанні, використання мовних реалій як засобу в боротьбі за політичний вплив є чинником, який поляризує суспільство, збільшуючи розбіжності між регіонами України. Державна мова є невід’ємною ознакою держави, елементом її конституційного ладу. Україні, яка з великими потугами дала хід об’єднавчим процесам усередині суспільства, єдина державна мова потрібна як засіб забезпечення політичної єдності. Тому питання двомовності на державному рівні не може обговорюватись. Ми висловлюємо впевненість, що духовне відродження українського народу нерозривно пов’язано зі зміцненням статусу української мови як державної, котра вже у минулому виступала як фактор національної ідентифікації», — вважають депутати.

Як повідомила прес-служба Рівненської обласної ради, дев’ять мільйонів гривень тимчасово вільних коштів бюджету Рівненської області незабаром будуть розміщені на депозитних вкладах в установах банків.

— У такий спосіб очікуємо отримати відсотки, які можна буде використати на потреби територіальної громади, — пояснив таке рішення голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків облради Олег Хомич, якому, зрештою, і належить ця ідея, підтримана депутатами на сесії. Депутати доручили тендерній комісії визначити установи банків для розміщення вільних бюджетних коштів, а головному фінансовому управлінню Рівненської ОДА підписати відповідні угоди з ними до 15 березня цього року.

Зрештою, тендерна комісія вже визначила три банки (з етичних міркувань не називаємо їх), у кожному з яких збираються розмістити на депозитних рахунках по три мільйони гривень коштів обласного бюджету. Однак, якщо два з визначених тендерною комісією банків не викликають сумніву щодо їх надійності, бо завершили минулий рік із прибутками, то рішення по одному викликає багато запитань, оскільки його зараховано до так званих проблемних, через що сюди призначено спостерігача від Національного банку України. Та й станом на 1 січня 2010 року, за даними, опублікованими на сайті Асоціації українських банків, він має 4 мільярди 415 мільйонів збитків, відтак посідає одне з останніх місць у рейтингу українських банків.

Природно, що виникає запитання: чи ж не ризикують чиновники з тендерної комісії, прийнявши рішення розмістити вільні бюджетні кошти в такому банку?