Круглій сироті не виплатили сто тисяч гривень

Даринка Мудрик з села Бохоники на Вінниччині у три з половиною роки стала інвалідом внаслідок автомобільної аварії, під час якої загинули її мама й тато. Даринка, яка теж їхала тоді в машині, залишилася інвалідом. Суд постановив виплатити потерпілій дівчинці та її бабусі сто тисяч гривень моральної шкоди. Але грошей вони так і не отримали...

У той день, 4 липня 2005 року, п’яний водій на службовому авто на великій швидкості виїхав на зустрічну смугу, де й сталося лобове зіткнення потужного BMW із зустрічним автомобілем марки «опель». У ньому молода сім’я Мудриків поверталася з Вінниці у рідне село Бохоники. У машині, крім батьків, була маленька донечка Даринка. Вона єдина дивом уціліла у тій страшній аварії. Водій-порушник також загинув на місці трагедії. BMW був службовим автомобілем тодішнього директора Вінницького підшипникового заводу. Тільки на третій рік після аварії Вінницький районний суд виніс рішення про відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілим батькам загиблих і неповнолітній дівчинці.

— Матеріальну шкоду нам виплатили, — каже Людмила Мудрик, бабуся Даринки. Решту грошей обіцяли-обіцяли, аж поки заводу не стало. Тепер кажуть, хто буде платити, якщо заводу нема...

Пенсія у Людмили Мудрик — 640 гривень. Її чоловік Олексій, якому рік до пенсії, працює тільки у літні місяці. Взимку у господарстві в селі нема роботи. За останнє лікування скаліченої внучки у Міжнародній клініці відновного лікування у грудні минулого року заплатили 18 тисяч 718 гривень.

— Якби не добрі люди, ми б не змогли врятувати свою Даринку...

До обласної дитячої лікарні Даринку доставили у важкому стані. Від отриманих травм дівчинка знепритомніла. Лікарі констатували забій головного мозку, закриту спинномозкову травму, гостру гематому на хребті, відкритий (із зміщенням) перелом правого стегна, закриту травму грудної клітки... Маленьку пацієнтку потрібно було негайно оперувати. У той же день хірурги рятували її пошкоджене стегно. Через чотири дні Даринка перенесла дуже складну операцію з видалення гематоми на хребті. Коли пацієнтка опритомніла, хірург Сергій Волощук, який оперував її, запитав дівчинку, як її звати. Даринка назвала ім’я, прізвище. На запитання, чи знає вірш, прочитала кволим голосом «У лукоморья дуб зеленый». Після чого лікар упевнився, що доля врятувала її від пошкоджень головного мозку.

— Сергій Якович дотепер дуже уважний до Даринки, — каже бабуся дівчинки Людмила Мудрик. — Обов’язково під час огляду вручає подаруночок. Нагадує дитині про те, що все в неї буде гаразд. Просить, коли виросте, щоб не забула запросити на весілля. Бо хоче бачити, як вона танцюватиме. Але до того ще дуже далеко. Не всі лікарі вірять в таке.

Після лікування у Вінниці Людмила Миколаївна привезла Даринку в Київ, щоб її оглянув відомий фахівець. Його називають світилом у лікуванні захворювань хребта. На жаль, той навіть не прийняв пацієнтку. Ознайомився з медичними довідками і сказав: «Ні!».

— Ваша внучка не буде ходити, тому не витрачайте гроші й час, — так уточнила відмову професора лікарка, його помічниця, — каже Людмила Миколаївна. Але вона все одно добилася прийому у професора. Звернулася по допомогу до нашого земляка народного депутата Юрія Костенка. Тільки після його втручання змилувалися над маленькою пацієнткою.

— Проблема в тому, що у нашій державі нема жодного спеціалізованого закладу для лікування травм хребта, — каже Людмила Миколаївна. — Церебральний параліч лікують, але фізичні травми не підпадають під такі захворювання. Не одні ми маємо клопоти з тим, щоб потрапити до відомих лікарів.

Даринка на той час не могла не те що сидіти — голівку тримати. Зате нині бабуся й дідусь не натішаться внучкою. Їхні щоденні старання не минули марно.

— Чекаємо, що Даринка з секунди на секунду може стати на ніжки, — каже Людмила Миколаївна. — Поки що спинається тільки на колінка. Але вона дуже старається. Ми з нею не марнуємо жодної хвилинки. У нас вправи починаються з самого ранку ще до того, як дідусь везе її в школу, і закінчуються пізно увечері.

Очевидний прогрес Мудрики помітили після лікування внучки у Міжнародній клініці відновної медицини. Вона знаходиться у Трускавці на Львівщині, її ще називають клінікою професора Козявкіна. «Туди дітей привозять з усього світу, — каже пані Людмила. — Коли ми лікувалися, арабський шейх чартерним рейсом доставив у Трускавець свою дитину».

У названу клініку Даринку взяли не одразу. «Я ж кажу, що фізичні травми хребта ніде не беруться лікувати, — уточнює бабуся дівчинки. — Ми три рази записувалися на чергу і всі рази нам відмовляли. Аж поки не змінили виписку з історії хвороби. У грудні минулого року пройшли курс лікування. Відтоді, за цей короткий час, внучка підросла на три сантиметри. Стала ще активнішою. Самостійно може перекачуватися по підлозі. 24 березня знов поїдемо на ще один курс у Трускавець. Одного з хлопчиків з такими проблемами, як у Даринки, там поставили на ноги після одинадцяти сеансів лікування. Це нас обнадіює».

Один курс лікування у Трускавці обійшовся Мудрикам, як уже згадувалося, у більш ніж 18 тисяч гривень. За час після аварії дівчинку лікували не тільки у Трускавці. Чотири роки поспіль возили дитину в санаторій імені Бурденка, він знаходиться в Криму. Там лікують хвороби спинальників. Були і у військово-клінічному санаторії та клініці китайської голкорефлексотерапії, це теж у Криму. Лікували Даринку у спеціалізованих клініках столиці.

— Раніше ми утримували немале господарство, — каже Людмила Миколаївна. — Мали дві корови, биків, не менше десяти свиней. Тепер лишилося десять курок. Все спродали. Але й цих грошей нам не вистачило б. Дякувати добрим людям. Найчастіше допомагає обласний депутат Тимофій Гіренько. Навіть у школі дітки збирали кошти на лікування Даринки.

Деякі з пристосувань для вправ дідусь виготовив своїми руками. У Вінниці є сім’я Берекутів — жінку звати Світлана, чоловіка Олександр. У них теж проблеми з дитиною, схожі на наші. То ми з ними стали, як одна родина. Я так їм вдячна за те, що спочатку морально підтримали, а потім навіть інвалідний візок свій передали. Ми не могли його випросити. Через рік після того, як подали заяву в районний соцзабез, випадково дізналися, що за цей час навіть заявки не передали в область. Зубами вигризали той візок.

Щоранку дідусь Олексій відвозить внучку до Бохоницької школи. Бере на руки, садить в салон. Візок складає в багажник автомобіля. За її партою відсутнє місце для сидіння. Ним слугує візок. Даринка гарно навчається. Дуже любить математику. Каже, з цього предмета у неї тільки «дванадцятки». Подобається українська мова. Знає напам’ять багато віршів Шевченка. Один з них «Доборолась Україна...» читатиме на обласному конкурсі читців-декламаторів у Вінниці. Недавно виступала в сільському клубі на святі української мови. До неї горнуться діти. Вони й обрали її старостою класу. Даринка пишається цим, адже не тільки вона претендувала на цю посаду.

15 січня у день її народження у «Казковому залі» школи діти вітали її виконанням номерів художньої самодіяльності. Кожен клас підготував своє вітання. Один хлопчик приїхав із Вінниці, з школи №2. Він гарно співає. Виконав пісню. А його батько вручив Даринці подарунок. Була на святі й представниця Вінницької райдержадміністрації Надія Олійник. Вона запропонувала дітям на закінчення свята помолитися за одужання Даринки. Весь зал, склавши ручки на грудях, читав молитву.

Напередодні свята Нового року вінницький підприємець подарував дівчинці... піаніно. Даринка мріє навчитися грати. Тепер треба знайти вчителя, який би погодився давати уроки вдома. А коли стане на ніжки, піде до музичної школи. Так вона каже бабусі...

Народний депутат України Юрій Костенко, на прохання бабусі дівчинки, звернувся із запитом до Генпрокуратури, щоб перевірили, чому не виконано рішення Вінницького районного суду про стягнення коштів з підшипникового заводу на користь потерпілої сім’ї Мудриків.

Після цього прокурор Вінницької області Олександр Шморгун у відповіді на двох сторінках друкованого тексту роз’яснив, яких заходів вживала Державна виконавча служба для виконання рішення суду. А на третій сторінці зробив такий висновок (цитую): «Таким чином, порушень вимог закону України «Про виконавче провадження» з боку службових осіб Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції не встановлено, а тому відсутні підстави для прокурорського реагування»

— Це ж треба так написати, рішення суду не виконано, але ніхто в цьому не винен, — каже пані Людмила. — А от про те, хто має відшкодовувати кошти у випадку, коли підприємство збанкрутувало, не сказано жодного слова.

 

Вінницька область.

На знімку: коли Даринка вилікується і навчиться ходити, каже, обов’язково піде до музичної школи.