Тендер — каламутна вода, в якій ловиться золота рибка.
Вадим, бердянський підприємець.
Народні обранці, пам’ятаючи, що час — гроші, не турбують високопосадовців нікчемними зверненнями. Та коли вже б’ють чолом, значить, справа того варта, а, отже, державний муж має адекватно відреагувати. ...Коли у грудні 2009-го було анонсовано депутатський запит Володимира Бондаренка до Генерального прокурора «стосовно неправомірних дій посадових осіб Міністерства освіти і науки під час проведення тендера», мало хто із присутніх у сесійній залі уявив масштаби порушень. Ніхто не подумав і про їхні наслідки. А вони мають не тільки гривневий присмак.
Якби голову в пісок...
«До мене, — пише у запиті народний депутат, — звернулась начальник відділу тендерних процедур Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України Стасенко Олена Анатоліївна із заявою про недотримання процедурних вимог тендерним комітетом МОНУ під час проведення торгів із закупівлі обладнання для шкільних кабінетів фізики, біології, хімії та математики.
Заявниця прямо вказує на численні порушення чинного законодавства та правил проведення тендерних закупівель.
Зокрема, вона зазначає, що в процесі вивчення тендерних пропозицій суб’єктів господарської діяльності виявлено підміну документів. З моменту публічного розкриття тендерних пропозицій до визначення переможця торгів неодноразово... мінявся склад робочої групи, яка займалась оцінкою тендерних пропозицій. До тендерної документації мали доступ особи, які не були членами ні робочої групи, ні тендерного комітету. Незрозуміла й роль працівника СБУ в проведенні тендера. На думку заявниці, він лобіював інтереси конкретних його учасників...».
Через два тижні Тетяна Корнякова, заступник Генпрокурора, письмово інформувала Володимира Бондаренка: «... організовано перевірку... ... строк розгляду запиту продовжено ... про результати та вжиті... заходи прокурорського реагування Вам буде повідомлено...».
Олену Стасенко, яка винесла сміття з хати, не поінформували, хто і які «заходи реагування» вживав. Залишившись наодинці з клерками, дії яких оскаржувала, вона в січні 2010-го вдруге звернулася до народного обранця. Повідомила, що писала заяви про порушення і Медведьку, і Луценку. Жодної реакції.
«Прошу зрозуміти, що я ризикую втратити роботу, — зазначала Олена. — Посадові особи... достатньо впливові, щоб ініціювати моє звільнення. Незважаючи на це, я вирішила, що не зможу дивитися в очі своєму синові, якого виховую сама, якщо мовчатиму про грубі порушення законодавства України та процедур міжнародних конкурсних торгів».
На відміну від знайомого бізнесмена, який на кухні гучно лає тих, кого допустили до тендерного корита — Олена Стасенко однозначно боєць. Та чи один у полі воїн?
Ще до першого звернення до Бондаренка начальник відділу буквально закидала доповідними керівництво МОНУ, сподіваючись, що воно принципово розбереться, унеможливить зрив проекту, сприятиме чесним торгам. Волаючого в пустелі не почули. Але відреагувала Контора, яка почала збір інформації про її підприємницьку діяльність. Про що Стасенко повідомила начальнику спецслужби. Відмовчався.
Після її звернень в інші інстанції, розповідає Олена Анатоліївна, перед нею поставили питання ребром: або звільняйся за власним бажанням, або йди на нижчу посаду, де зарплата вдвічі менша. Після чого  отримала наказ про виведення відділу тендерних процедур із штатного розкладу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНУ.
Хтось, певне, сповідує гасло: «Нема людини — нема проблем». Але, позбувшись Стасенко, вузол негараздів добродії не розв’язали, а тільки міцніше затягнули.
З кого ж питати, відповідальні?
Час, гадаю, розповісти, як і чому 32 українські опорні школи та їхні сателіти в шести пілотних областях не отримали обладнання для 184 кабінетів хімії, фізики, біології та математики. Невже ЗОШ перенасичені «сіллю» у вигляді навчально-лабораторного обладнання та інтерактивних комплексів? На жаль, усім відомо: школи в цьому відношенні — злидні.
Проте вони мали можливість отримати обладнання за позику Світового банку в особі Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) у рамках проекту «Рівний доступ до якісної освіти в Україні».
За словами Олени Стасенко, підготовка до тендера тривала майже два роки. Нарешті в квітні 2009-го було оголошено торги, а в травні 2009-го голова правління Директорату програм розвитку освіти (виконавець) Наталія Софій уповноважила заступника Світлану Лампеку провести публічне розкриття тендерних пропозицій із закупівлі шкільних кабінетів і укласти угоду із досвідченим спеціалістом паном Наконечним з подальшим включенням його до складу робочої групи, яка мала оцінити пропозиції учасників торгів.
— Я почала готуватись до тендерної процедури і відчула, що до торгів почали проявляти відвертий інтерес, — згадує Світлана Лампека. — Мені наполегливо радили не підписувати угоду з Володимиром Наконечним, не допускати його до розкриття тендерних пропозицій і не вводити до робочої групи. Пропонували інші особи. Здогадуюсь, чому...
«Залицяння» з боку зацікавлених, як здалося Світлані Василівні, тривало, тому вона розповіла про тиск у доповідній голові тендерного комітету, заступнику міністра освіти і науки Павлу Полянському.
Наконечний все ж увійшов до складу робочої групи, яку очолив Віктор Громовий. Її членом стала і Олена Стасенко (наказ № 58 від 5.06.2009).
Олена Стасенко зазначає, що на першому ж засіданні групи було виявлено низку недоліків у пропозиціях двох із шести учасників торгів. Зокрема, ТОВ «К-Є» в якості забезпечення тендерної пропозиції подало сумнівну банківську гарантію на 510 тис. грн. Пізніше банк підтвердив, що не надавав ТОВ «К-Є» жодних гарантій. У другої компанії — ТОВ «Е-У», що запропонувало найнижчу, на думку оцінювачів, нереальну, вартість трьох з чотирьох лотів, у технічній частині пропозиції не було значної кількості фотографій, на підставі яких робилася технічна оцінка обладнання. Пізніше з’ясувалося, що окремі документи учасник подавав від ТОВ, а інші від консорціуму. Та це були квіточки. Другий учасник консорціуму ПП «УН» не надав банківської гарантії, що є фундаментальним порушенням процедури і «тягне» одразу на дискваліфікацію. Керівник консорціуму ТОВ «Е-У» задекларував восьмирічний досвід постачання шкільних кабінетів з посиланням на іншого учасника ПП «УН», що було неправдою. ПП «УН» мав лише кількамісячний досвід — підприємство створене в кінці 2008 року, причому засновником, головним бухгалтером і директором фірми значилась одна особа. Далі — більше. «Е-У» надав у якості підтвердження фінансової спроможності листа про можливість отримання кредитних коштів у розмірі 1,3 млн. доларів від банку, в якому було призначено тимчасову адміністрацію, тобто, по-перше, діяв мораторій на видачу кредитів, по-друге, такий банк не може вважатися надійною фінансовою установою, як того вимагає Світовий банк.
Про ці та інші порушення тендерних пропозицій вкотре інформували Полянського, який спочатку оперативно і дієво реагував. 
Угоди з «переможцями» не підписані
Наталія Софій, невдоволена діяльністю робочої групи, створила нову, в якій уже не було принципового професіонала Наконечного, але з’явилися інші (наказ № 57 від 8.06.2009). До речі, саме ті «інші» забрали «на годину» для ознайомлення тендерну пропозицію ТОВ «Е-У» і повернули її через дев’ять днів оновлену і з кольоровими фото (вони не знали, що у робочої групи були копії первинних документів...). Реакції на неправомірні дії не зафіксовано.
Згодом Павло Полянський сформував чергову робочу групу, в якій уже не було Громового, Стасенко та її колеги з інституту. Зате з’явився співробітник СБУ...
— Досі не розумію, яку роль у торгах грали деякі люди, — зауважує Олена Стасенко. — А вони ж мали доступ до пропозицій учасників, що є грубим порушенням вимог тендерної документації.
Урешті-решт, робоча група провела оцінку пропозицій на основі підмінених, виправлених, доданих матеріалів, як стверджують Лампека, Стасенко та інші, й визначили двох переможців, яких і рекомендували Світовому банку на затвердження.
Залишається лише здогадуватись, хто переможці та яке рішення прийняв банк. Відомо одне: угоди з «переможцями» не підписані. А, значить, школи у найближчі роки кабінетів не матимуть. До того ж Директорат не вклався в зазначені строки оцінки тендерних пропозицій. Отже, з 1.10.2009 має застосовуватися 9-відсоткова річна цінова поправка. Це означає, що не виконавши своїх зобов’язань, чиновники МОНУ витягнуть з кишень українських платників податку сотні тисяч штрафних «зелених».
Я поцікавився у члена тендерного комітету Юрія Завалевського: «Що ви знаєте про «кабінетний скандал»?». З’ясувалося, він деталей не пам’ятає, але були розмови про підміну документів, фальсифікації. Однак усе виправлено. «А хто й що підмінював — не в курсі».
У курсі мають бути працівники прокуратури та міліції, які займаються розслідуванням за депутатським запитом. Але хіба від них, як і від міністерських чиновників, доб’єшся об’єктивної інформації...
— Це комерційна таємниця, — сказала Наталія Софій, відмовляючи мені в зустрічі.
— Звертайтеся до прес-служби МОН із запитом, — вторили їй Павло Полянський і член тендерного комітету Олег Єресько, уникаючи розмови тет-а-тет.
Вважайте, добродії, цю публікацію офіційним зверненням.
А тим часом
Група народних обранців відправила Генеральному прокурору депутатський запит із проханням перевірити інформацію, яка міститься у звіті Кабміну стосовно закупівлі шкільних автобусів.