У селі Пекурівка Городнянського району трапився неординарний інцидент: кілька правоохоронців, з’явившись за викликом у населений пункт, наділи наручники на сільського голову Валерія Гребеня і доставили його у райвідділ міліції. Чим завинив керівник місцевого самоврядування? Що трапилося?

А передісторія інциденту сягає ще 2000 року. Тоді у Пекурівці місцеве сільгосппідприємство розділилося на два господарства: СГВК «Надія» та СГВК «Зоря». Однак за 10 років останнє виявилося життєздатним, а перше розчарувало своїх пайовиків. Ось тому 7 січня уранці вони зібралися на збори, аби оголосити про вихід з «Надії». Селяни також намітили повернути майно, щоб воно не пропало.

— Люди вирішили відразу йти на ферму, щоб забрати худобу, — пояснив сільський голова Валерій Гребінь. — Пайовики побоювалися, що вона буде втрачена, якщо все залишити без змін. Я попередив їх, що це незаконно. Та збуджені люди поспішали на ферму. Тож я із сільради при свідках зателефонував у райвідділ міліції і попросив приїхати правоохоронців, щоб вони зупинили можливе розгортання конфлікту. Та почув, що бракує людей.

У післяобідню пору натовп селян все-таки повернув на ферму. Почувши про це, сільський голова прийшов теж до замкнутого корівника. Розлючені пайовики зламали замок і вдерлися до приміщення. Вони побачили голодну худобу, одне здохле теля. Валерій Гребінь все-таки переконав односельчан повісити на приміщенні новий замок і розійтися. Його послухалися.

— Далі я повернувся додому, — продовжує керівник територіальної громади. — До мене зайшов кум. Ми випили по чарчині, адже було свято. Аж тут телефонує керівник «Надії» Федір Гришай, щоб я підійшов до подвір’я головного бухгалтера СГВК «Зоря».

Там на мене й надягнули наручники правоохоронці.

— У мене приїжджі хотіли взяти ключі від корівника, — каже головний бухгалтер Катерина Верецук. — Та я їх не мала.

Схвильована жінка плакала, і сільський голова, який підійшов, повідомив міліціонерам, що вони приїхали запізно, тим паче ключі забрала завідувачка ферми.

І тут випита святкова чарчина нагадала про себе — міліціонер того самого дня склав протокол, з якого випливає, що Валерій Гребінь 7 січня 2010 року перебував у стані алкогольного сп’яніння, брутально лаявся на працівників міліції та намагався вчинити бійку, на законні вимоги припинити хуліганські дії не реагував, чим виявив злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції. Сільського голову відвезли до міліції, де його протримали три години. Додому чоловік повернувся пізно вночі.

У Городнянському суді, що відбувся пізніше, з’ясувалося дещо інше. Керівник «Надії» Федір Гришай свідчив:

— Сільський голова підійшов до працівників міліції та почав з ними розмовляти. Після чого працівники міліції скрутили сільському голові руки, наділи наручники та посадили до машини і поїхали. Валерій Гребінь розмовляв з ними не більше двох хвилин. Жодних протиправних дій по відношенню до міліціонерів він не вчиняв, принаймні я цього не бачив.

Те саме, по суті, підтвердила Катерина Верецук:

— Сільський голова запитав у них, чому вони приїхали так пізно. Про що далі йшла розмова, не чула. Потім один з міліціонерів голосно сказав, що сільський голова п’яний. Тоді працівники міліції скрутили йому руки, наділи наручники...

Чи була потреба карати — «ставити на місце» у такий шокуючий спосіб Валерія Гребеня, навіть якщо він щось згарячу і сказав неприємне? Чи правоохоронці запідозрили у ньому головного ініціатора заворушення у селі?

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення, враховуючи малозначність скоєного правопорушення, Городнянський районний суд звільнив Валерія Гребеня від адміністративної відповідальності.

У селі й досі 78 пайовиків не можуть забрати власну пайову землю, частину майна СГВК «Надія». Вони подали свої заяви у СГВК «Зоря».

— Я маю майже на 9000 гривень майна, — каже колишня доярка, а тепер пенсіонерка Лідія Варлига. — Ще ж хочеться, щоб з нього була якась користь.

Люди пишуть у район, область.

Федір Гришай, який у 1999—2000 роках був начальником районного сільгоспуправління, вважає претензії до нього несправедливими:

— Я «Зорі» віддав 24 голови великої рогатої худоби. Головний спір у нас через те, що вони хочуть, щоб я повернув їм ще й майно за понад 50 померлих пайовиків. Але «Надія» правонаступник попереднього сільгосппідприємства. Тому моє господарство повинне мати справу зі спадкоємцями, а не тими, хто подав заяви у «Зорю». Крім того, землю «Надія» взяла у пайовиків в оренду на 15 років. Як її віддати, коли вона у загальному масиві? Я ще, до того ж, повинен погасити 54 тисячі гривень боргу.

Тим часом днями завалився від снігу корівник, на якому пекурівці вішали новий замок. Щоправда, спірної худоби уже в ньому не було. Її, за словами Ф. Гришая, віддано пайовикам із Політрудні. СГВК «Надія», маючи реально до 12 пайовиків (опоненти нараховують їх 7), все ж тримає у своєму розпорядженні значний масив землі, техніку. Схоже, проголосувати селянам про вихід з господарства було значно простіше, ніж тепер врегулювати свої права на залишене.

Чернігівська область.