Сперечатися — контрпродуктивно

У Мінекономіки є всі підстави стверджувати, що металургійна галузь вийшла на орбіту зростання, а в його опонентів достатньо аргументів, щоб це заперечувати. А відтак — сперечатися, що товкти воду в ступі.

Галузь, справді, кілька місяців поспіль демонструє приріст обсягів виробництва. Завдяки стимулюючому впливу зростаючого попиту й світових цін на метал. Тим часом проблем у гірничо-металургійному комплексі за останній рік не поменшало, а додалося. Адже фізична зношеність основних фондів і технологічна відсталість виробництва продовжують гальмувати продуктивність праці, яка не йде ні в яке порівняння з європейською. Адже дефіцит коксівного вугілля, який вряди-годи давався взнаки торік, змусить цьогоріч миритися з невиправданими обсягами імпорту. До старих «заморочок» додаються нові, як, скажімо, необгрунтовна вартість перевалювання метпродукції в українських портах тощо. Все це знижує конкурентоспроможність нашого металу на зовнішніх ринках, але сперечатися з міністерством контрпродуктивно, оскільки успіхи докризового року з нинішніми порівнювати некоректно. Ще в першій половині 2008 року гірничорудні та металургійні підприємства перебували на орбіті рекордного за обсягами виробництва 2007 року, але глобальна криза ліквідності згорнула, як килим, інвестиції в основні фонди, відібрала гроші на відтворення виробництва і навіть дешевої робочої сили.

Як на мене, не один метзавод торік пошкодував, що свого часу не скористався державними податковими пільгами для модернізації основних фондів, покращення своєї інвестиційної привабливості. Прямо кажучи, прибутки, зароблені на бюджетних пільгах, експортувалися разом із продукцією, суперечили антимонопольному законодавству, але сперечатися було контрпродуктивно. Теперішня малопривабливість не обіцяє безпроблемного життя. Але порівнювати нинішню весну з докризовою некоректно, до того ж восени 2008-го уряд своєю постановою надав підприємствам ГМК чергову низку суттєвих преференцій, здешевивши газ, електроенергію, перевезення вантажів залізницею — їх неодноразово подовжували. Це не вирішувало цінові суперечки постачальників залізорудної сировини, а тим паче фінансової самодостатності меткомбінатів, але цього й не чекали. Йшлося про збереження потужностей (більш як на 60 відсотків амортизованих) і утримання робочих місць та заробітної плати (чи не найменшої у Європі). На фініші року підсумували, що урядові преференції дали змогу заощадити металургам 1,5 мільярда гривень. Але з огляду на обсяги неповерненого ПДВ, зменшення кількості зайнятих у галузі, а головне — з огляду на заморожені інвестпроекти, збитки і підприємств, і держави виявилися більш суттєві. А саме вони, збитки, і заважають створювати робочі місця та підвищувати заробітні плати. То, може, й справді, відсутність диференційованого підходу до надання галузевих преференцій (з урахуванням потреби кожного підприємства) породила ілюзію, що за рівнем розвитку і капіталізації усі підприємства однакові? Жодних ілюзій. ВАТ «Азовсталь» багатьом іншим не рівня, просто кризу долали дорогою на президентські вибори, й політичні резони заступали будь-які інші. Саме тому торік ми стали свідками того, що держбюджет-2009 апріорі порушував засадничий принцип фіскальної достатності — доходна частина вже не гарантувала державі виконання своїх прямих функцій. І це добре, що не витримували експертної оцінки і не знайшли законодавчого підкріплення чимало податкових преференцій для промисловості, автомобілебудування, будівельної галузі. Якби було інакше, то пільги знову б зростали швидше, ніж доходи бюджету, на чому спалювалися і торік. Попри те, що державні шахти користувалися неабиякими пільгами з оплати електроенергії і відрахувань до Пенсійного фонду й Фонду соціального страхування, їхня частка у видобутку енергетичного та коксівного вугілля знизилася разом із капітальними видатками на модернізацію.

Маріупольське ВАТ «Азовзагальмаш» уклало контракт із бінаціональною компанією «Алкантара Циклон Спейс» на постачання обладнання для космічного ракетного комплексу «Циклон-4». Це мені нагадало одну з реплік Ріната Ахметова про те, що його компанії не потребують державної підтримки. Сперечатися — контрпродуктивно.

Звістка про контракт «Азовмашу», а йдеться нібито про виробництво вантажних вагонів або платформ, мимоволі навела на думку про початок нового циклу ділової активності, який знаменує невідворотне економічне прискорення і в інших галузях. На це вказує одразу декілька фактів. По-перше, інфляція цін виробників, яка значно випереджає аналогічний показник минулого року. По-друге, несподівано приємний річний звіт ВАТ «Укрзалізниця». Торік ані вантажі, ані пасажири залізницю не балували. Поза тим вона спромоглася одержати 363 мільйони гривень чистого прибутку, збільшивши доходи від транзитних перевезень. По-третє, чергова активізація робіт на об’єктах проекту Євро-2012 — на центральному столичному стадіоні почали монтаж опор під покрівлю. Усе це та багато чого іншого — запорука позитивних змін для людей, для яких робота, сім’я і душевна рівновага — повсякденне життя, а не велика політика. Вона постала серед тижня у вигляді нової коаліційної більшості й нового Прем’єр-міністра Миколи Азарова. Сперечатися, як завжди, контрпродуктивно, бо мета нібито виправдала такий антикризовий засіб набагато раніше. Оскільки немає держбюджету. Оскільки мого сусіда більше цікавить відхоже місце на майбутньому стадіоні, ніж місця в уряді. До слова, з європейцями також сперечатися контрпродуктивно, бо в нас не тільки унітази з нержавійки провокують агресію, а й високі споживчі ціни або низькі заробітні плати, наприклад. А коли тобі кажуть, що їх грудневе зростання на 14 відсотків розігнало інфляцію в першому кварталі, мимоволі бере сумнів, що тебе не тримають за дурня. Адже цілком логічне номінальне зростання зарплат у грудні не завадило зменшенню середньої зарплати в січні на ті само 14 відсотків, або на 317 гривень. Водночас і тут сперечатися контрпродуктивно, бо проти січня минулого року середня зарплата зросла на 15 відсотків.

Стислий виступ нового Прем’єр-міністра в парламенті не викликав жодних заперечень. Обіцяно, що нинішній рік стане роком стабілізації, а через місяць проект держбюджету на цей рік уже подадуть на розгляд законодавців. Уряд працюватиме над підвищенням мотивації для бізнесу й подоланням бідності — для народу. Заперечувати — контрпродуктивно. І я впевнений, це також спаде на думку аудиторам, які аналізуватимуть фінансову діяльність уряду Юлії Тимошенко.