Країна може стати найбільшою пустелею Європи

«Ліс — це легені планети?». Наші чиновники так не вважають. Економічні інтереси значно вагоміші за екологічні. Від одних брязкає у кишені, а від других — ні холодно ні жарко. Сьогодні. А завтра? Хоча, схоже, те «завтра» може настати передчасно. Повені на Заході, підтоплення на Півдні, заметені снігом дороги на Сході (бо захисні смуги вже давно і безжально вирубано). І цей перелік недбалості можна продовжувати скільки завгодно. Під сокиру йдуть сквери, парки, ліси...

У столиці чи не щотижня спалахують скандали, в основі яких лежить вирубування зелених насаджень. Можна згадати по-варварському знищені дерева біля метро «Дарниця» (на знімку). Прокуратура міста Києва оцінила збитки від вирубування кількох сотень сторічних дерев у... 74 тисячі гривень. Порівняно з тим, які бариші отримають власники цієї землі, це мізер. А тим часом цілий житловий масив залишили беззахисним перед вихлопними газами з найнапруженішої траси столиці.

Не краща ситуація і в Голосіївському районі, де планують знищити парк Либідський, що біля однойменної станції метро. А це 3,8 гектара, на яких понад 2 тисячі дерев і кущів. При цьому Державне управління екології в Києві провело експертизу і надало висновок, що вирубування нібито не вплине на стан довкілля. І це при тому, що поруч знаходиться найзагазованіша Московська площа! Та замість скверу тут незабаром постане Кафедральний собор Московського патріархату. Ще під одну церковну споруду передано гектар скверу на проспекті Науки, 40. На таку саму долю очікує й сквер Холмогорський, теж у Голосіївському районі. Тим часом самі віруючі наполягають, що це проекти комерційні і до віри в Бога вони не мають жодного стосунку. Та на мирян, схоже, ніхто із чиновників не зважає. І за словами голови спілки порятунку Голосієва Михайла Михалка, наступ іде на всіх фронтах.

Не один рік знадобився місцевій громаді, щоб домогтися присвоєння природному парку «Голосіївський» статусу національного. Зрештою, 2007 року Президент таки підписав відповідний указ. Проте київська влада досі документально не визначила межі парку, а отже, немає і рішення про передачу КМДА землі в підпорядкування держави.

— А чому? — запитує Михайло Михалко. Бо поки землі переходять із одного статусу в інший, вони не переміряні і на них немає документа, їх можна красти.

За його словами, парк уже скоротився майже втричі — і з 11 тисяч 66 гектарів тепер залишилося лише 4 тисячі 500 га.

До речі, у тому-таки Голосіївському парку облюбувала собі місце «Лікарня майбутнього» — колись багатообіцяючий та розрекламований проект колишньої першої леді. Так от, як стверджує пан Михайло, саме на території, де хочуть будувати цей медичний заклад, помічені під знесення дуби, яким по кілька сотень років. Але для нинішніх керманичів такі аргументи нічого не значать. Мабуть, тому, каже Михайло Михалко, вони так і не отримали відповідь на своє звернення із цього приводу до Державного управління справами, що займалося облаштуванням місця для лікарні.

— Як ви думаєте, чому нинішня київська влада заходилася міняти генплан столиці? — запитує Михайло Михалко. — Бо тут хочуть замести сліди. Адже за таке перепрофілювання зелених зон та ще й у таких масштабах треба саджати в тюрму. А вони хочуть узаконити те, що накоїли. Тому й міняють.

Кияни мусять не дати змінити цей план. На жаль, чекати підтримки вищої влади, каже пан Михайло, не доводиться. Бо Президент працює у тандемі із столичним головою. Так було раніше, так залишається і нині.

— Якщо колишній голова дозволяв собі лише частково врізатися в зелені зони, — каже громадський діяч Михайло Михалко, і відводив сотку чи дві, то нинішній очільник Києва не гребує нічим — забирає цілими парками і скверами.

Вакханалію можна зупинити лише накладенням мораторію на нові землевідведення, вважає природоохоронець, та переглянути те, що вже накоїли. Інакше Київ просто задихнеться.

Тим часом, як зазначає еколог, голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, чиновники у питаннях землевідведення почали прикриватися ще й Євро-2012.

— Йдеться про Труханів острів, де планується наметове містечко і фан-клуб, озеро Вирлиця, де хочуть знищити зелену зону під готель. Також є плани знищити дубовий гай на території Виставкового центру (колишня ВДНГ) під будівництво нового спортивного комплексу. Не краща доля очікує й на Жуків острів та Гідропарк. А у Святошинських лісах мають прокласти декілька нових доріг. Я також занепокоєний планами збудувати готель на 200 номерів і гольф-клуб в урочищі «Верблюд», що на Оболоні. Адже там зона рослин, звірів і птахів, занесених до Червоної книги. Вчені мали намір створити там заповідну зону. На жаль, не сталося. І йдеться про сотні гектарів. Водночас у нас є приклад Олімпіади-80, у проведенні якої Київ теж брав участь. Тоді не було знищено жодного дерева. За це місто отримало від Олімпійського комітету навіть нагороду. Чому нині не можна повторити ці досягнення? Річ у тім, що під «Євро» різні комерційні фірми хочуть робити те, що їм не можуть дозволити просто так.

Утім, у КМДА категоричні. Кажуть — землю давно виділено, причому законно і ніхто нічого скасовувати не збирається.

Водночас Володимир Борейко вважає, що саме бездумне вирубування карпатських лісів спричинило останні нищівні повені. Він каже, що, втративши за останні роки значну частину лісового покриву, українські Карпати неспроможні утримувати вологу. Вода швидко стікає в долини, створюючи масштабні екологічні лиха. Більш густий ліс затримав би частину дощової води в горах, і вона так стрімко не потрапила б до річки. Сусідні з Україною Польща, Словаччина й Румунія вже усвідомили небезпеку і припинили промислове вирубування лісу в Татрах і Карпатах, зазначив еколог. До речі, у Швейцарських Альпах паводок, подібний до карпатських, востаннє стався майже 200 років тому. Саме тоді у Швейцарії, з’ясувавши причину лиха, відмовилося від суцільного вирубування в горах.

Натомість в Україні на це не зважають. До того ж, зазначає еколог, якщо за 60 років радянської влади знищили 30 відсотків карпатських лісів, то за 15 років незалежності темпи вдвічі більші. Тим часом мораторій на вирубування лісів та заборону вивозити за кордон деревину і пиломатеріали, який періодично запроваджують депутати, бажаних результатів не дає.

Еколог покладає відповідальність на структуру Держлісгоспу, який нині поєднує функції промислової заготівлі та водночас збереження лісів. А насправді ж, каже В. Борейко, тут займаються переважно лише вирубуванням. А якщо й відновлюють насадження, то замість зрубаних могутніх буків, коріння яких іде далеко в глибину і тим самим утримує грунти, тепер у Карпатах висаджують переважно дешеві ялини з поверхневою кореневою системою, що аж ніяк не сприяє укріпленню схилів та швидкому поглинанню вологи.

Вихід еколог бачить у розмежуванні функцій. Для цього, за словами Володимира Борейка, у структурі Кабміну має утворитися окрема державна установа, яка б займалася насадженням, утриманням та охороною лісу, а інша установа має займатися винятково вирубкою. А на допомогу їй мусить прийти незалежна академічна наука, яка все моніторитиме і надаватиме рекомендації, де і що рубати. Бо ж нинішні інститути — відомчі і підпорядковані Держлісгоспу. А тому, за словами еколога, якщо ці інституції й мають якісь претензії чи рекомендації, то висловити їх — означає фактично позбутися роботи.

Крім того, еколог звертає увагу і на факти незаконного вирубування лісів у Криму та на сході України. Там часто-густо вирубування заповідників ведеться під виглядом санітарного очищення лісу від наслідків пожежі тощо. А пожежі тут виникають дуже часто. Чомусь... Тому якщо найближчим часом на державному рівні не буде вжито дієвих заходів із відновлення зелених насаджень та розширення їхніх площ, Україна, за словами експертів, просто опиниться перед екологічною катастрофою. Бо втрата зелених насаджень — це й серйозні порушення в гідрологічному режимі, зміна рівня водойм, зміна рівня річок, а також — активізація ерозійних процесів. Нині в Україні за один рік безповоротно деградують десятки тисяч гектарів наших земель. Отже, нині перед нами постала ще одна загроза — спустелювання.