На Вінниччині після допиту в міліції покінчив життя самогубством 13-річний хлопчик. Тепер слідчі мають намір поговорити з його молодшим братом. Незважаючи на те, що мати категорично проти цього, правоохоронці наполягають на своєму.
«Слідчий обманув мене...»
— Мені подзвонила вчителька, повідомила, що в школу прийшов слідчий прокуратури, щоб поговорити з моїм сином, — схвильовано розповідає Світлана Ніколішина з райцентру Теплик на Вінниччині. Це її Віталик наклав на себе руки — повісився на дереві за хатою.
— Я блискавкою прилетіла в школу, — продовжує пані Світлана. — Мені до школи рукою подати. Вбігаю в учительську, а там представник з районної прокуратури. Як побачив мене, то не міг сховати здивування, мовляв, як це я дізналася, що він тут.
Мати категорично заборонила йому вести розмову із сином. Максиму, так звати молодшого сина Ніколішиної, тільки вісім років, він третьокласник. Але не тому, що він ще малий. Бо ж саме після допиту в міліції старший син Віталик вчинив самогубство.
У хаті його однокласника пропали вироби із золота. Віталик бував там часто. Через два тижні після крадіжки батьки написали заяву в міліцію. Назвали прізвище хлопця, який приходив до них погратися на комп’ютері. Після другого допиту в міліції хлопчик накинув на шию петлю. Перед тим написав записку: «Мамо, я не брав того золота. Я тебе любив. Люби братика». Трагедія сталася у селі Бджільна, цього ж району. Там ще донедавна проживала Світлана зі своїми двома синами. Після того вона переїхала до Теплика.
— Після похорону мені дзвонили з міліції, казали, що хочуть поговорити з Максимом, — продовжує Світлана. — Потім додому приходили. Їх цікавить, що саме казав молодшому братові Віталик в останні хвилини їхнього спілкування. Коли двоє прийшли додому, я попросила, щоб назвали себе, хто вони і звідки. Один каже, що він з прокуратури області. Я й повірила. А коли була після того в районній прокуратурі, бачу, він ходить коридором. Запитую секретарку, хто цей чоловік. Вона відповідає: «Це наш слідчий». В учительській одразу впізнала його. Так і сказала, що не хочу з ним говорити, бо він брехун... Того дня мати до кінця уроків залишалася в школі — то в коридорі стояла біля класу, то при вході до школи...
Міліціонери не порушили закон
Перевірку дій слідчих під час допиту 13-річного хлопця провели після трагедії представники обласного управління міліції.
— Службовою перевіркою дій наших слідчих встановлено, що вони не вийшли за рамки закону під час проведення допиту 13-річного учня, — каже начальник Теплицького райвідділу міліції Микола Сохацький. — Оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей, так само, як інші оперативники, молоді хлопці. Не чинили вони тиску на дитину. Наскільки мені відомо, прокуратура ще проводить експертизу почерку записки. В інших питаннях перевірку закінчили.
Одного разу слідчі спілкувалися з дитиною у присутності матері, другий — класного керівника Оксани Гордієнко. За її словами, погроз на адресу дитини вона не чула. Так само не чинили на хлопця тиску. Вчителька звернула увагу, що додому хлопець повертався у нормальному настрої, не виглядав стурбованим чи наляканим.
Але...
Тим часом у райцентрі ходять чутки, що міліціонери мали ще одну розмову з Віталиком.
— Мені діти розповіли, що бачили, як біля ринку з Віталиком говорили міліціонери, садили його в машину, — продовжує пані Світлана. — Вони готові повторити це для запису на телекамеру, тільки б імен не називали і облич не показували. Повірте, я їх про це не просила. Вони самі мені про це сказали. У той день Віталика підвозив додому знайомий чоловік. «Я вважала, що діти сплутали його машину з машиною дільничного, — каже мати Віталика. — Але діти запевняють, що бачили саме міліціонерів...»
За словами співрозмовниці, до неї додому вже приходила дружина дільничного. «Клялася і запевняла, що її чоловік не перепиняв мого сина і нічого лихого йому не заподіяв, — розповідає пані Світлана. — Але хіба я про таке комусь казала? Я не стверджую того, чого не знаю. Нехай це людям пояснить. Бо це не я, а вони говорять».
Хату переміряли вздовж і впоперек — для чого?
— Мені ніхто й слова не сказав про закінчення перевірки, — продовжує розмову Світлана Ніколішина. — Чому мовчать, не знаю. Так само не можу зрозуміти ще одне. Нащо було їм так ретельно описувати все, що є в мене в хаті? З рулеткою в руках міліціонери переміряли площу кімнат, так само переміряли висоту і ширину дверей та вікон. Тоді все сприймала байдуже. Серце краяло горе. Мені було не до того. А тепер думаю, нащо все це вони робили і чому нічого не сказали. Маю я право знати про це?..
Максим після смерті брата дуже змінився. «Інколи я не впізнаю дитини, — каже мама. — То він без причини починає плакати, або, навпаки, сміятися. Став дратівливий, нервовий. Скажіть, хіба можна в такій ситуації, щоб слідчі знов нагадували йому про трагедію з братом? Невже вони не люди, що не розуміють цього? Я біля нього, вибачайте, як біля розбитого яйця, оберігаю від усього, а вони...»
Жінка має намір поїхати у Вінницю, показати дитину психологу, а може, й психіатру. Бо люди різне кажуть. Наводять приклад, коли в одній сім’ї спочатку так само вчинив один хлопець, а через деякий час наклав на себе руки його молодший брат. «Мені дитину треба рятувати, виводити із стресового стану, а їм що до цього? Для них головне — золото знайти. Гадають, не розумію, про що вони знову говоритимуть тепер уже з молодшим сином...»
Викрадені золоті речі справді поки що не знайдено.
Вони не мали права втручатися у психіку дитини
З чоловіком пані Світлана розлучилася п’ять років тому. Дехто з їхніх знайомих каже, що покійному Віталику могло передатися психічне захворювання батька. Можливо, через це хлопчику складніше давалося навчання. Зате фізкультурою Віталик міг займатися протягом усіх уроків. Навіть брав участь у всеукраїнських змаганнях з боротьби. Цьому виду спорту віддавав перевагу, відвідував секцію боротьби. Про його товариськість говорять не тільки однокласники, а й учителі. Перша парта у середньому ряду, за якою сидів Віталик, нині пустує. Мати звернулася з листами у Київ до міліцейського відомства, Генпрокуратури.
— Мою рідну кровинку вже ніколи не повернути з того світу, — не стримує сліз молода жінка, — але ж мусить хтось задуматися над тим, як мають поводитися міліціонери у таких ситуаціях з неповнолітніми дітьми. Вони навіть не припускають, що відбувається в душах дітей уже тоді, коли ті переступають поріг міліції...
Не можна допитувати дітей так, як допитують дорослих, переконана згорьована мати. Саме це вона намагається довести. Сподівається на розуміння вищого керівництва тих, хто допитував її сина. «Вони не мали права цього робити, не повинні були втручатися у психіку дитини, — схлипує згорьована мати. — Якби не міліція, Віталичок нині ходив би по білому світу, а не лежав у могилі».
Вінницька область.
На знімку: таким усміхненим запам’ятається Віталик усім, хто знав його.
Фото надано матір’ю покійного хлопчика.
Коментар
Прокурор Теплицького району Олександр Долецький:
— Дійсно, я направляв слідчого в школу, щоб поспілкувався з братом покійного. Важливо встановити причину, що саме штовхнуло дитину на такий фатальний крок. Яка на той час була ситуація в сім’ї, про що говорили і так далі. Розслідування крадіжки проводить міліція. То не наша справа. Повторюю, ми маємо встановити причину самогубства дитини. Закон не забороняє спілкуватися слідчому з неповнолітніми. Зрозуміло, є ще й моральний аспект. Якщо мати не хоче, щоб спілкувалися з дитиною, це її право. Не хоче, то не хоче...
