Ювелірні вироби, виконані в традиційному кримськотатарському стилі, мають древнє коріння. Цехи філігранників («філігрань» — мистецтво створення виробів зі срібного, золотого або мідного дроту) у Бахчисараї називалися «Къуюмджы ве алтынджы». До 1917 року в Бахчисараї трудилися 25 першокласних ювелірних справ майстрів. У радянський час мистецтво філіграні було майже втрачене. І тільки з поверненням кримських татар на історичну Батьківщину — Крим з’явилася можливість відродити стародавнє мистецтво. За справу взявся ювелір з діда-прадіда Айдер Асанов (на знімку). Сьогодні він разом з дочкою й учнями відроджує національні традиції в мистецтві філіграні.
Айдер — єдиний кримськотатарський майстер, що одержав навички ювелірної майстерності від своїх предків. Майстер народився в 1928 році в Бахчисараї. Його батько, дід, прадід — ювеліри. З дитинства, допомагаючи батькові у відомій артілі «Къуюмджы», він пізнавав таємниці традиційного мистецтва філіграні. Вишукані мереживні ювелірні вироби були обов’язковим атрибутом святкового костюма кримської татарки й мали великий попит. А ремесло ювеліра вважалося одним з почесних і шанованих.
Головним учителем і наставником був його батько Абдулмеін. До початку війни Айдер уже сам міг виготовляти дуже пристойні речі. Але після депортації в Узбекистан його навички виявилися нікому не потрібними. Намагався повернутися до професії ювеліра — вступив у художнє училище. Заняття забирали майже весь час, підробити було ніколи, і молодий майстер часто голодував. А ще треба було допомагати родині. Айдер залишив навчання, пішов на завод у Ташкенті. Там закінчив електромеханічний технікум, працював токарем, майстром, начальником механічного й ливарного цехів. Думав, до ювелірної справи не повернеться ніколи. Через багато років, в 1990-му, він повернувся в Крим. Оселився в Ленінському районі, у селі Красногірка, працював у колгоспі токарем. Але душа рвалася в Бахчисарай. І тільки за допомогою товариства «Відродження Криму» і турецького агентства «Т І K A» він відкриває ювелірну майстерню недалеко від будинку, де народився.
За сприяння товариства Асанов купує інструменти й щотижня, у вихідні, на своїй машині приїжджає в Бахчисарай для роботи й проведення занять. Відновлювати знання довелося по крихтах — уроки батька за довгі роки стерлися з пам’яті. На гроші спонсорів і фонду «Національний внесок у демократію» (Вашингтон) ремонтується будинок у кварталі ювелірів. Крім ювелірної майстерні, тут відкривається вишивальний цех і театр-студія. В 2000 році за допомогою меджлісу й при фінансовій підтримці «T І K A» Айдер Асанов купує будинок у Бахчисараї й переїжджає в рідне місто.
Айдер зізнається, що дуже поспішав передати секрети майстерності учням. Боявся — не встигне. Але доля йому відвела довге життя. Нині його дочка Ельміра — філігранниця, пішов по стопах діда й онук, не відстає онучка. Його учні-ювеліри вже працюють самостійно. Двері його майстерні відкриті завжди. До речі, учать будь-яку дитину, що прийшла сюди, безплатно.
Асанова поважають не тільки в Бахчисараї й Криму. Його роботи експонувалися в Росії, Польщі, Туреччині. 2004 року Асанова нагороджено спецдипломом Першої міжнародної виставки «Ювелір-Київ-Міжнародна» — «За збереження традицій ювелірного мистецтва». Він заслужений майстер народної творчості України. Побував у його майстерні й третій Президент України Віктор Ющенко. «Сам за кермом, без охорони й міліції, з кошиком фруктів прибув!» — розповідає Айдер. — Ми пригостили його коржем і кавою, поспілкувалися. Президент намалював козака з бандурою на керамічній тарілці, що і понині зберігається в майстерні».
У ювелірній майстерні є роботи майстра, які підкорюють своєю красою. Створені його руками напівзабуті сережки «алкъа купе», браслети «билезлик», пояси «йипишли» і «тиркемели» та інші вироби надають неповторний вигляд сучасній кримськотатарській жінці. Більшість прикрас Айдера Асанова традиційні за композицією, застосуванням орнаменту: кримськотатарські візерунки знайшли своє відображення на пряжках поясів у вигляді виноградного листя, вигнутих ланок — «сулюків», сережок «алкъа купе», круглому наверші жіночих шапочок «тепелік». Але на деяких поясах майстер замінює традиційний декоративний елемент «сулюк» своїми оригінальними формами, покриває позолотою розетки «дильданы», підвіски, які прекрасно контрастують на срібному тлі.
Я спостерігав, як захоплено він працює, використовуючи сучасні матеріали, несподівано поєднує фактуру й колір, срібло, мельхіор, мідь, смальту, переплітаючи їх у складні візерунки, удосконалюючи прийоми золочення й сріблення, надаючи неповторність кожній речі. Поки живі такі майстри, як Айдер Асанов, жива й культура кримськотатарського народу, живий і сам народ.
Фото автора.
