Антикризова дієта: менше хліба з маслом, більше макаронів

Харчові підприємства Донецької області зменшили виробництво вершкового масла (на 21 відсоток порівняно з минулим роком), кисломолочних продуктів (на 11) та хлібобулочних виробів (на 13). Водночас зросло виробництво жирних сирів, кондитерських та макаронних виробів, а також м’ясних напівфабрикатів. Фахівці пояснюють такі тенденції зміною в попиті: якщо рік тому, під час піку економічної кризи, покупці заощаджували на м’ясних продуктах та віддавали перевагу молочним, то нині подорожчання насамперед зачепило молочну продукцію, тоді як ціна на м’ясо курки, яловичину та свинину залишилася стабільною. Тож твердий сир чи йогурт вітчизняного виробництва перейшли в розряд товарів не першої необхідності. Щодо зменшення обсягу хлібобулочних виробів, то воно сталося через відмову покупців від солодкої здоби та банкрутство деяких міні-пекарень.

Голова Донецького обласного товариства споживачів Олександр Удовиченко каже, що закони економіки обдурити не можна і що ціни на основні продукти харчування та комунальні послуги протягом року-двох зростатимуть. «Об’єктивно ціни повинні зростати, щоб компенсувати процеси інфляції, економічні прорахунки та фінансові ризики. За всі ці речі в кінцевому рахунку платить споживач, — вважає співрозмовник. — Тому запевнення політиків у тому, що хліб буде по гривні чи по 17 копійок, а ковбаса — по 2.20, — це все казки. Такого бути вже не може. Натомість на окремих етапах коливання цін істотно зачіпають інтереси споживачів. Наприклад, три-чотири роки тому вартість літра дизельного пального становила 1,5—2 гривні. Тепер — 7 гривень. У чому справа? Компанії для свого розвитку використовували кредити, а відсоткова ставка банків була висока — до 30 відсотків річних. Тоді як у Європі — 5—7 відсотків. І українські підприємці, які розраховувались за кредитами, перекладали свої витрати на споживачів».

На думку Олександра Удовиченка, невиправдані стрибки цін в Україні свідчать про низьку ефективність роботи держави. «Чим гірше становище в країні, тим більше держава втручається в усі сфери комерційної діяльності, щоб приховати власну економічну неспроможність і за рахунок цього наповнити бюджет. Є так звані «красиві» платежі — податок на прибуток, відрахування від зарплати. Але сьогодні цього немає, бюджет порожній, і держава починає шукати альтернативні джерела, приміром, закладаючи у ставках із кредитування свої інтереси, приховані від очей громадян. Комерційні банки змушені значну частину коштів, отриманих від клієнта, віддавати державі в особі Національного банку України. Виходить, населення обурюється цінами на товари та послуги, а значна частина отриманих коштів іде на покриття дефіциту державного бюджету».