Для землі створюють ринок чи черговий дерибан — залежить від парламенту

Хоча й називається урядовий законопроект «Про ринок земель», виникає бажання його одразу перейменувати на «Про земельні аукціони». Адже документ досить докладно описує процедуру проведення земельних торгів, на яких об’єкт продається учаснику, що запропонував за нього найвищу ціну. Є тут і відповідні визначення термінів, наприклад: крок аукціону, ліцитатор, лот, організатор, переможець, покупець. У проекті визначається, хто «може провадити» аукціонну діяльність. Окреслюється навіть, як здійснюється підготовка фахівців з аукціонної діяльності... Можливо, деталізація аукціонного процесу, з точки зору авторів проекту й виправдана, але, погодьтесь: такий документ, як закон «Про ринок земель», має бути рамковим. У ньому не повинно виписуватися, приміром, коли і в яких газетах розміщувати оголошення про земельні торги.

І ще. Непокоїть те, що під час проведення аукціону (від моменту його початку до завершення) не дозволяється «ведення без дозволу виконавця прямої телевізійної трансляції, здійснення аудіо- чи відеозапису, фотографування процесу торгів». То де ж прозорість?! Адже урядовий законопроект саме на аукціонах пропонує відчужувати земельні ділянки, що належать державі. Навіть визначає мінімальний та максимальний розміри земельної ділянки для передачі в приватну власність. Причому конкретний розмір такої передачі має встановлювати Кабінет Міністрів, за поданням Держкомзему та Української академії аграрних наук.

Цікавий момент: у статті 9 законопроекту наголошено, що продаж земельних ділянок сільгосппризначення «державної власності із земель запасу (права на їх оренду), на яких не розташовані будівлі, споруди та інші об’єкти нерухомого майна, здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів виключно на аукціонах».

А «право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (права на її оренду) з розстроченням платежу мають громадяни України, які:

до 1 січня 2008 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства;

протягом останніх п’яти років ведуть особисте селянське господарство і набувають у власність зазначені ділянки (право на їх оренду) з метою створення фермерського господарства чи сільськогосподарського підприємства;

є молодими спеціалістами, що отримали освіту у сфері сільського господарства, і купують зазначені ділянки (право на їх оренду) для створення сільськогосподарського підприємства, особистого селянського або фермерського господарства;

купують деградовані та малопродуктивні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (право на їх оренду) для заліснення, залуження, створення об’єктів природно-заповідного фонду та їх включення до складу екологічної мережі».

Важливий момент. Період розстрочення платежу в разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (права на її оренду) не може перевищувати 20 років.

Фактично це означає, що протягом 20 років за користування землею ніхто не платитиме, і держава, тобто ми з вами, нічого не отримає. А за цей час, як каже Насреддін, або ішак здохне, або емір помре.

Цікаво, що «право на оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності може продаватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, садівництва та підсобного сільського господарства».

Також не допускається зміна цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом 10 років з дня її придбання у приватну власність або придбання права на її оренду.

Для господарів важливим вбачається і те, що «перехід права власності на земельну ділянку із розташованими на ній інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремих об’єктів, а також інженерною інфраструктурою міжгосподарських меліоративних систем та її окремих об’єктів не тягне за собою перехід права власності на зазначені об’єкти».

Варто зупинитися на окремих моментах законопроекту, представленого групою парламентаріїв від БЮТ, «НУ—НС», Партії регіонів та Блоку Литвина. Проект самостійно визначає, приміром, максимальні розміри земельних ділянок, які можуть перебувати у власності юридичних чи фізичних осіб. Зокрема, встановлюються граничні розміри по областях. Але тут не зовсім зрозуміло: якщо ділянка значиться одразу в двох областях — чим тоді керуватися?

У цьому законопроекті не допускається, щоб громадянин чи юридична особа володіла більш як 30 відсотками земель на території району за місцем розташування земельної ділянки. А якщо вони будуть знаходитися на території кількох поруч розташованих районів? Чи означає це, що в одні руки відійде по третині кожного району?

Ще один законопроект подано депутатом Верховної Ради Іваном Зайцем.

Пропонується:

«На період до 1 січня 2017 року громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів.

Якщо особи набули у власність шляхом успадкування земельну ділянку сільськогосподарського призначення більшою площею, ніж зазначена в частині першій цієї статті, то вони зобов’язані протягом року здійснити відчуження відповідної земельної ділянки чи її частини. При невідчуженні земельної ділянки чи її частини протягом року земельна ділянка (чи її частина) підлягає продажу на земельних торгах.

Земельні ділянки, придбані у власність громадянами України на первинному ринку, не можуть перепродуватися на вторинний ринок протягом 15 років.

Не допускається зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом 15 років з дня її придбання у приватну власність».

Цікаво, що земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких відсутні будівлі чи інші споруди, можуть бути продані лише на земельних торгах, крім викупу земельних ділянок фермерськими господарствами, які вони використовують на праві оренди або на праві постійного користування.

А «земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, підлягають продажу шляхом їх викупу зазначеними особами. Переважне право на придбання у власність земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташована будівля чи інша споруда, має особа, яка набула у власність зазначені будівлю чи іншу споруду».

Є у законопроекті обмеження щодо граничних розмірів земельних ділянок для ведення товарного сільгоспвиробництва. А одна зі статей, аби запобігти спекулятивним операціям на ринку наділів, наголошує: відомості щодо всіх відчужень земельної ділянки протягом 50 років відображаються в Державному земельному кадастрі.

Хто може бути власником земель сільгоспризначення?

Уряд пропонує нинішній варіант — заборона поширюється на іноземних юридичних осіб та громадян.

Група народних депутатів вважає за доцільне розширити цей перелік, включивши до нього підприємства, засновані за участю іноземних фізичних та юридичних осіб.

Іван Заєць надає право приватної власності на землю сільгосппризначення виключно фізичним особам. Для юридичних осіб — лише оренда.

Усі законопроекти визначають переважне право орендаря на викуп земельної ділянки. При цьому урядовий передбачає, якщо орендар відмовиться від свого першочергового права, наступним переважне право матиме власник суміжного наділу. І лише після відмови власника суміжної ділянки така земля може бути виставлена на відкритий продаж.