Через майже два десятиліття з початку проведення земельної реформи в країні «виникла дуже гостра проблема вcтановлення меж земельних ділянок в натурі, на місцевості». Принаймні так стверджують у Держкомземі. Не так давно там розробили навіть проект Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. А ще — провели зустріч з журналістами на злободенну, як з’ясувалося, тему.

— Встановлення меж та межові знаки — це забезпечення охорони прав громадян на ділянки, — каже директор Департаменту земель несільськогосподарського призначення та землеустрою територій Олександр Краснолуцький. — Відсутність створює умови, особливо там, де висока вартість землі, для порушень чинного законодавства і до того, що у громадян можуть забрати землю. Вітчизняним законодавством передбачено, що видачі правовстановлюючих документів на земельну ділянку передує виділення її меж в натурі, на місцевості. Разом з тим сьогодні можна констатувати: фактично ці роботи не здійснювалися. Тому що тут є дві причини. Одна — земельна реформа тривалий час проводилася спонтанно (як на мене, то й зараз у неї немає окресленої цілі, чітко визначеного плану. — Г. К.). Друга — земля останнім часом стала основним джерелом надходження прибутків як легальних, так і нелегальних. І тому виникла гостра проблема встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості. У зв’язку з тим, що у нас більше шести мільйонів власників земель — громадян та юридичних осіб отримали правовстановлюючі документи на землю. Але якщо на державному акті на право власності на земельну ділянку вони бачать, де знаходиться їхня земельна ділянка, то на місцевості фактично не знають. До того, в процесі використання земельної ділянки з різних причин ці межі міняються: людина може побудуватися — дещо зміститися, при обробці земельної ділянки може іти зміщення меж. Це призводить до спорів за межі. Звернень через такі конфлікти до Держкомзему та його територіальних органів надходить щорічно дуже багато.

З метою виправлення ситуації, стверджують у Держкомземі, й розроблено проект згаданої інструкції.

— Ми плануємо, щоб кожен межовий знак мав свій індивідуальний номер і відповідно не було плутанини. Щоб власник міг чітко захищати своє конституційне право — право приватної власності, — зазначив Олександр Краснолуцький.

Якщо детальніше розглянути положення інструкції, громадян, зокрема, може зацікавити наступне: межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками кожна окремо у разі використання таких земельних ділянок їх власниками самостійно.

Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву.

...Вибір виду межового знаку та глибини його закладки здійснюється власником (користувачем) земельної ділянки з урахуванням місцевих кліматичних, фізико-геологічних умов...

Межові знаки не встановлюються, приміром, «в місцях, де їх установка неможлива. У такому випадку точки повороту меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою тощо».

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності представника територіального органу Держкомзему, власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або їх представників.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснюється за рахунок замовника відповідних робіт.

За словами генерального директора Центру державного земельного кадастру Олександра Філатова, технічна документація не просто міститиме акт про визначення або відновлення меж земельних ділянок, а межі виноситимуться в натуру, закріплятимуться відповідними знаками відповідного зразка.

— Інструкція 1993 року, — поінформував Олександр Філатов, — вбачає лише встановлення меж адміністративно-територіальних утворень. Ми ж ведемо мову про межі земельних ділянок. Центр державного земельного кадастру, звичайно, у складі державного реєстру земель вестиме відповідний облік межових знаків. І це робитиметься на безоплатній основі.

Треба зазначити, що відновленням втрачених меж, зазначив генеральний директор Центру ДЗК, вправі займатися суб’єкти господарської діяльності, які мають відповідні ліцензії, у тому числі, і на проведення геодезичних і землевпорядних робіт. Плату передбачено на рівні 54 гривень за сам межовий знак і від 50 до 150 гривень за проведення робіт.

При цьому Олександр Філатов наголосив: для юридичних і фізичних осіб ціна буде однакова. І додав, що встановлення межових знаків обов’язково має проводитися під час виготовлення технічної документації. Тобто громадянин, який вперше оформляє державний акт, водночас отримуватиме межові знаки.

Це, переконані у Держкомземі, «назавжди зніме питання судових або інших спорів».

З намірами Держкомзему знайомилася Галина КВІТКА.