Старожили Луцька й досі не можуть забути буревій, який пронісся містом 20 травня 1960 року. Пориви вітру тоді сягали 40 метрів на секунду. Ураган виривав дерева з корінням, валив опори електропередач, розкривав дахи. Саме тоді в старій частині міста зірвало височенний шпиль з вежі кірхи. Поновити його вдалося лише через сорок років.

Насторожує і той факт, що раніше такі буревії на Волині траплялися рідко, раз на кілька десятиліть, тепер — чи не кожного року, найчастіше в червні-липні. 20 липня 1987 року смерч стер з лиця землі село Шельвів Локачинського району. Ще й досі мешканці Камінь-Каширського, Ратнівського і Старовижівського районів із жахом згадують ураган 23 червня 1997 року. Тоді стихія залишила по собі тисячі гектарів понівечених лісів, десятки поруйнованих сіл і міст. Не обійшлося і без людських жертв. Очевидці, що були в епіцентрі урагану, розповідають, що бачили, як величезні дерева літали в повітрі, мов суха трава. Не менше руйнувань залишили по собі смерчі, які пронеслися над Турійським і частково над Ковельським та Рожищенським районами 23 липня 2007 року. Торік 10 червня ураган завдав багато шкоди селищу Любешів і довколишнім селам.

У всіх цих випадках привертає увагу один цікавий факт: поряд із знесеними стихією будівлями інші залишалися майже неушкодженими. Не беручи до уваги зірвані з даху листи шиферу.

Зекономив — встав у чергу за страхом

Тож, як попередити біду? Що слід зробити, щоб зменшити руйнівні наслідки буревіїв? З такими питаннями звертаюся до директора Волинської філії Українського державного науково-дослідного інституту містобудування «Діпромісто», заслуженого архітектора України, фахівця із сорокарічним стажем Андроша Бідзілі (на знімку).

— Розпочнемо з того, що на Поліссі хати традиційно будували з дерева, — зауважує мій співрозмовник. — Ви, напевно, помітили, вони, як правило, найменше страждають під час буревіїв. Місцеві майстри вміли скріплювати дерев’яні стіни, зводити дахи. Тепер на зміну сосновим брусам прийшли нові матеріали, і багато хто не знає, як їх правильно використовувати, не володіє технологіями сучасного будівництва. Взяти ту саму керамічну цеглу чи стінові блоки. Здавалось би, які тут проблеми. Але навіть правильно підготувати розчин для кладки справа непроста. Ось один з нюансів: якщо кладку стін виконувати у спеку, то цегла швидко вбирає у себе вологу з розчину, і він стає «пісним». Тож цеглу за такої погоди необхідно зволожувати. Нещодавно збудований із стінових блоків будинок, на щастя, ще незаселений, розсипався, як колода карт. А все тому, що розчин виявився слабким.

Часто стіни зводять, як кажуть, в одну цеглу. Тобто кладуть їх двома рядами по півцегли, залишаючи між ними повітряний простір. Якщо такі дві половинки стіни не зв’язувати поміж собою принаймні через шість рядів, міцності вона не матиме. Що й яскраво продемонстрував нам знімок внизу. Ураган там зніс будинок майже до підвіконня.

Щоб дім стояв надійно, стіни потрібно робити завтовшки щонайменше 51 сантиметр, або, як кажуть, у дві цегли. Окрім міцності будівлі, такі стіни гарантуватимуть вам ще й тепло в оселі. Особливу увагу потрібно звернути на кладку кутів і надійну прив’язку до них стін.

Чому їде дах?

— Андроше Яношовичу, найчастіше під час ураганів страждають дахи цегляних будівель. Що б ви порадили людям, аби їх будинки не розкривав буревій.

— Тут важливо добре закріпити мауерлат (масивний дерев’яний брус, укладений по периметру зовнішньої стіни, для кріплення крокв — М. Я.). Для цього, проводячи кладку стін, у них закладають анкерні болти завдовжки приблизно метр, які мали б унизу основу площею не менше 200 квадратних сантиметрів. Ще краще, коли верх стіни завершує мауерлатний армований пояс із закладеними у нього анкерними болтами. У мауерлаті просвердлюються отвори для анкерних болтів, на які накладаються великі шайби, і все це закріплюється за допомогою гайок. Можна кріпити мауерлат і за допомогою замурованої в стіни катанки завтовшки 6—8 міліметрів. Крокви теж повинні надійно кріпитися до мауерлата. Окрім мауерлата, крокв та обрешітки в конструкції даху мають бути присутніми такі допоміжні кріпильні елементи, як ригелі, стійки, розпірки. Вони нададуть необхідної жорсткості усій кроквяній фермі. Вислів «дах поїхав» теж звідси. Лише нерозумна людина так робить дах, що розповзаючись, він ще й валить стіни, на яких лежить.

— Ще однією із слабких ділянок є фронтони горищ. Вони часто не витримують сильних вітрів.

— З міркувань економії господарі часто викладають їх у півцегли. Якщо вже так, то через кожен метр фронтону повинен муруватися стовп розміром 25х25 сантиметрів, розчин для кладки має бути міцним. Звичайно ж, фронтон буде надійнішим, якщо його товщина буде більшою. Тут уже потрібно визначатися самому забудовнику.

У ролі пасивних спостерігачів

— Після буревіїв сільські голови, як правило, стають членами комісій з визначення розмірів завданих збитків. Але ж ненадійне житло зводилося на їх очах. Чи не повинна місцева влада нести відповідальність за допущене бракоробство?

— Не тільки сільський голова, а й архітектор району, архітектурно-будівельний контроль. Скажіть, як часто цих фахівців можна побачити на новобудовах? А саме вони повинні не лише карати людей, як це часто практикується, а й бути для них добрими порадниками. Слід перевіряти і кваліфікацію будівельних бригад, які споруджують житло. Окремі з них і за кілометр не можна допускати до будівництва. Подивіться у зведення, скільки в області збудовано за рік індивідуального житла. Якщо цифра гарна, то це заслуга керівництва. А що воно зробило, щоб допомогти людині звести дах над головою? А нічого. Завдяки подібній позиції ми скоро споруджуватимемо будинки такої само полегшеної конструкції, як у відносно теплих Сполучених Штатах Америки. Бачили в бойовиках? Ударив ковбой чоловіка, і той, падаючи, проломлює стіну. Подібні будинки зводити нам не потрібно. Ми не такі багаті, як американці, щоб кілька разів за життя будуватися.

Фото автора.