Що робити, коли нема просвітку? Кожен вирішує по-своєму. «Той мурує, той руйнує», той бореться за трон для себе, коханого. А от Володимир Смотритель взявся возити Україною свого «Мазепу». Недавно в Тернополі, а щойно в Кам’янці-Подільському ця вистава пройшла при повному аншлагу.
Директор, художній керівник і актор унікального моно-театру «Кут» (Хмельницький) Смотритель вважає: не гоже сидіти, склавши руки, треба діяти. Волів би дійти з «Мазепою» до кожної школи. І в багатьох уже побував. Але на те потрібна підтримка влади, якій нині не до театру. Місцева влада поставлена перед суворим диктатом казначейства: гроші можна брати лише на «захищені статті».
«Щось треба робити з нашою країною, треба людям донести справжній ідеал держави, ідеал керманича нації, — каже Володимир. — Мазепа був одним із найвідоміших гетьманів України. Його правління відзначено розвитком церковно-релігійного життя та культури. Чого не скажеш про багатьох правителів — давніх і сьогочасних. Але над Мазепою досі висить осуд замовних імперських істориків. Співвітчизники майже нічого не знають про нього. Тому «Кут» узяв на себе просвітницьку місію. Охоче б поїхали й на схід України. Українці дуже різні, але ми єдина нація, і повинні знати свою історію, щоб обирати гідний шлях». На думку Смотрителя, повинні з’явитися державні шкільні програми, де знайдеться місце його патріотичним п’єсам — про репресованих поетів, про творців держави.
Володимир Смотритель хоче своєю виставою сказати співвітчизникам: будуйте, а не руйнуйте, співпрацюйте, а не конфронтуйте. Через усю п’єсу проходить Мазепине слово: «През незгоду ми пропали, самі себе звоювали». А під кінець дуже влучно використано відео із залу Верховної Ради України, де політики рвуть один на одному чуби та піджаки. Цю завісу-екран гетьман згортає твердою правицею. Гетьте! Натомість на сцену виходить хлоп’ятко і бере гетьманову шаблю в руки. І цей епізод вартий того, щоб театр одного актора на мить втратив свою виключність, став театром двох.
Смотрителя добре знають і за кордоном. Бард, режисер, менеджер, актор театру і кіно, автор пісень та вистав, володар нагород численних театральних та естрадних конкурсів всеукраїнського та міжнародного масштабу... Саме в його руки брати Богдан та Ярослав Мельничуки без сумніву віддали свій палкий твір. У його центрі — непростий шмат історії, й досі дискусійний. От хоча б стосунки гетьмана з Петром І. На сцені — трон із двоголовим орлом. До цього трону Мазепа не раз звертає свій монолог. Тішить глядача те, що гетьману трон править за... вішалку. Справді, чому чужі правителі мають грати якусь більшу роль у долі України?!
... Камінний хрест нагадує встромлену в землю козацьку шаблю. На ній червоною калиною цвіте разок намиста. То теж символ — кохання Мазепи та Мотрі Кочубеївни.
Майже півтори години актор — в ролі гетьмана. Смотритель володіє надзвичайною динамікою, при якій забуваєш, що на сцені всього одна людина.
