Кількість скандалів, пов’язаних з наданням Київрадою дозволів на забудову в зелених і рекреаційних зонах міста, дедалі зростає. Депутати діють по-єзуїтськи: переводять їх у звичайні території і надають у користування приватним власникам і орендаторам. На протести киян посланці громади в цей орган міського самоврядування пояснюють, що сквери чи зелені насадження уже не можуть вважатися... зонами загального користування чи рекреаційного призначення.
Столична громада довірила своїм обранцям у Київраді ухвалювати рішення, де й що саме будувати, але ті нехтують її інтереси аж до безмежжя. В столиці зникають сквери, відшматовуються під забудову території парків, не кажучи про просто дерева, котрі змітаються забудовниками, якщо вони виросли на їхньому шляху. Хто за обов’язком служби повинен зупинити свавілля Київради? Передовсім — прокуратура міста, котра має на це усі повноваження.
«Голос України» постійно веде тему збереження природи в столиці. Ми писали про незаконну забудову у зонах відпочинку, зокрема в Гідропарку, знищення зелених насаджень, до яких закон забороняє забудовникам навіть наближатися. А про «освоєння» можновладцями берега озера Берізка годі й казати. Колишній керівник КП «Плесо», на чиїй території зводиться ця приватна база відпочинку, сказав «по секрету», що дерев’яні зруби там звели для себе... керівники прокуратури різного рівня.
Редакція надсилала офіційні запити щодо кожного порушення і до Генеральної прокуратури, і до прокуратури Києва. Але з Генеральної прокуратури надходили або відписки, або повідомлення, що запит надіслано до прокуратури Києва. А в столичній прокуратурі намагання журналістів захистити зелений Київ викликали щонайменше дивну реакцію. Керівник управління із захисту прав і свобод громадян та інтересів держави В’ячеслав Трунов розгнівався, мовляв, не потрібно про це... писати!
Після тривалих дебатів редакція пішла на компроміс, «згладивши» деякі гострі кути. Але після того, як прокуратура Києва опротестувала рішення Київради про надання під забудову частини скверу на вулиці Прорізній, а забудовники, усупереч цьому, вирили там котлован, я звернулася до пана Трунова із запитанням: «Хто б міг прокоментувати таке нахабство?». На що представник правоохоронного органу відповів: «Не знаю». «Так і написати?» — перепитала я. «Так і напишіть!» Весела картинка нашого буття: депутати Київради не бояться кари за порушення законодавства, забудовники чхають на прокурорів, а прокурори — на ЗМІ...
Утім, і в прокурорів є проблеми, приміром, недосконале земельне законодавство, яке часто зв’язує їм руки. І, як запевнив пан Трунов, вони напрацювали пропозиції щодо внесення змін до нього. Редакція запропонувала розповісти про це в інтерв’ю («Голос України», 10.02.10). Запитання до нього надіслано в прокуратуру майже місяць тому. Проте пан Трунов образився на редакцію, тож інтерв’ю мав дати його заступник — керівник відділу захисту майнових і інших особистих прав, свобод громадян та інтересів держави В’ячеслав Мармиш. Але коли я прийшла на заздалегідь обумовлений час, то пан Мармиш через прес-секретаря передав, що має... погодити цю подію зі щойно призначеним прокурором міста. А після тривалого очікування повідомив: не вдалося...
Проте запитань від того не поменшало. Зокрема, чому так неефективно прокуратура здійснює прокурорський нагляд за діяльністю Київради? Як, приміром, у разі надання нею земельної ділянки у сквері на Прорізній. Адже, як вказано у протесті прокуратури, Київрада, ухваливши рішення, порушила кілька законів України. Як і в разі забудови на березі озера Берізка. І чи не найважливіше запитання: чому прокуратура Києва опротестовує рішення Київради, коли в зелені зони та парки вже вгризаються бульдозери, а не на етапі їх підготовки? Зрештою, невже й на таких «слуг» народу, як у Києві, немає управи? І ще чимало запитань, на які редакція хотіла б одержати відповіді, і які є у прокуратурі столиці. Може, в цьому посприяє щойно призначений прокурор Києва, якщо його підлеглі неспроможні прийняти таке рішення самотужки? До речі, хто збудував котеджі біля озера Берізка?
