«Політична доцільність» & «квотизм» або Закон?

У всесвітній інтернет-павутині термін «кучмізм» зустрічається ні багато ні мало — понад 60 тисяч разів. Воно й не дивно. Полум’яні вожді помаранчевої революції тільки те й робили, що обвинувачували у всіх тяжких гріхах старий режим, обіцяючи «бандитам» в’язниці, народу — досі небачені блага. Незабаром, щоправда, виявилося, що всі ці обітниці не що інше, як цинічна брехня, оскільки народився набагато жадібніший режим, який і породив зрештою нечуване явище, котре за аналогією варто було б прозвати не інакше, як «політична доцільність» і «квотизм». Про політичну доцільність говорити багато не будемо, нею намагалися за останні п’ять років пояснити все: «зневажання» Конституції й законів, кадрове свавілля, боротьбу з корупцією, що як ржа роз’їла вищі ешелони влади.

Сучасне ж тлумачення слова «квота» означає «частка, норма чогось, що допускається, наприклад, у системі податків, виробництві, збуті, в’їзді до країни тощо». Але в розумінні наших учорашніх та й поки що живих керманичів це хитреньке слівце означало інше, більш цікавеньке дільце: все поділити, скрізь посадити своїх людей, а далі під гарними гаслами безсоромно тягни собі народне добро. От заради чого ведеться така запекла війна за контроль за міністерствами й відомствами?

У минулі часи, за переказами, полководці віддавали солдатам узяті міста на розграбування  строком на три дні. «Квотизм» припускає розграбування країни на весь період каденції — на кілька років, а то й на кілька депутатських скликань. Останніми роками країну лихоманило від польових командирів, що бралися енергійно й без тіні сумніву керувати хоч СБУ, хоч МВС, хоч міністерствами, урядом і країною загалом. Однак історія вже давно довела, що куховарка не може керувати країною! Які наслідки цих набігів у владу з «чистими руками» і шашкою наголо — сьогодні добре відомо. Але широка громадськість поки ще недостатньо знає про те, що ж діється у других, третіх і наступних ешелонах влади, сформованих винятково за політичною доцільністю і квотами, куди, як таргани, набігли непрофесійні державні мужі, що насаджують там «порядки» за своїм умінням або розумінням.

Ось лише один приклад. До харківського корпункту редакції газети «Голос України» не так давно надійшла копія листа, адресованого голові Партії регіонів, а тепер уже й Президентові України В. Януковичу. Лист написала шанована в Харкові людина, депутат чотирьох скликань Харківської міської ради, генеральний директор ДП «Харківстандартметрологія» М. Будьонний, який понад 40 років своєї трудової діяльності присвятив виробництву, пройшовши шлях від робітника до головного інженера знаменитого танкобудівного заводу імені Малишева, лауреат Державної премії України, кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник України.

— З моменту призначення в 2004 році генеральним директором державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації», — розповідає він про ситуацію, що склалася у сфері технічного регулювання в Україні, — моя діяльність пов’язана з системою Держспоживстандарту України. Суспільні негаразди і проблеми найліпше пізнаються, коли проходять через твою біографію. Як людина небайдужа до долі країни, вважаю своїм обов’язком порушити проблему руйнування системи Держспоживстандарту України в результаті діяльності виконавчої влади, особливо за останні два роки.

На догоду «політичній доцільності» в лютому 2008 року на посаду голови Держспоживстандарту України була призначена помічник-консультант одного народного депутата України Л. Лосюк. Водночас для «посилення» керівництва державного комітету, для сприяння реформуванню сфери технічного регулювання до складу колегії Держспоживстандарту ввійшов і сам народний депутат України. У результаті державний комітет перетворився на кишенькову структуру окремо взятої політичної сили.

Минуло два роки й можна підбити підсумки роботи такого «тандема».

Варто підкреслити, технічне регулювання посідає особливе місце в економіці України, бо через нього встановлюються норми і правила, що забезпечують безпеку в усіх сферах життєдіяльності суспільства, просування продукції, товарів і послуг вітчизняних виробників на світовий ринок, єдність вимірів у країні, здійснюється конституційний захист прав громадян як споживачів. Про важливість питання захисту прав споживачів і споживчого ринку країни багато говорити не треба, тому що всі ми — споживачі й, на жаль, державною підтримкою не розпещені, а за відсутність реального захисту часом розплачуємося не лише своїм гаманцем, а й здоров’ям і життям.

Здавалося б, народний депутат, як член колегії Держспоживстандарту, міг би надавати істотну допомогу комітету у вирішенні покладених на нього глобальних завдань щодо виконання низки вимог, пов’язаних із вступом України до СОТ; підготовкою України до входження в ЄС; захистом прав споживачів.

Водночас ними не було забезпечено належне фінансування робіт із гармонізації національних стандартів із міжнародними і європейськими, які сьогодні становлять лише 25 відсотків, за необхідного обсягу гармонізації не менш як 80 відсотків національних стандартів України. У зв’язку з цим Україна досягне необхідного рівня гармонізації не раніше 2025 року, тоді як договір про вступ до СОТ припускає зробити це вже до 2012 року.

Забутою виявилася й метрологія, що забезпечує єдність вимірів у державі. Програма перегляду нормативних і методичних документів у сфері метрології так і не була розроблена і звелася до введення як національних близько ста державних стандартів колишнього СРСР, розроблених 30—40 років тому. За 2007—2009 роки проведено не більш як 30 відсотків від запланованої кількості міжнародних звірень державних еталонів через недостатнє фінансування. Відсутність міжнародного визнання вимірювальних і каліброваних можливостей національних метрологічних інститутів не дає можливості підтвердження простежуваності вимірів, які проводять в Україні, до одиниць Міжнародної системи SІ. Усе це перешкоджає міжнародному визнанню результатів вимірів і сертифікаційних випробувань, проведених в Україні. А ми говоримо про шлях до Європи!

Як активний законотворець, депутат міг би посприяти і якнайшвидшому прийняттю основних законів України у сфері технічного регулювання, таких як «Про загальну безпеку продукції» (реєстр. №6034 від 11.08.2004 р.); «Про ринковий нагляд» (реєстр. №1365 від 17.01.2008 р.); «Про відповідальність за дефектну продукцію» (реєстр. №5422 від 03.07.2009 р.). Розроблені Держспоживстандартом проекти цих законів усе ще очікують розгляду і прийняття в парламенті.

Більше того, «в загоні» опинився стратегічний напрям діяльності Держспоживстандарту — захист конституційних прав громадян як споживачів. Держспоживстандарт досі не спромігся розробити державної цільової програми захисту прав споживачів відповідно до указу Президента України ще в 2005 році, не було переглянуто споживчий кошик, унаслідок чого українські споживачі опинилися сам на сам із несумлінними підприємцями й корумпованими чиновниками в умовах кризи. І перелік цинічного невиконання покладених на державний комітет функцій можна продовжувати нескінченно.

У своєму відкритому листі на ім’я голови Держспоживстандарту Л. Лосюк від 13.06.2009 р., розміщеному на сайті http://consumerunіon. org. ua, голова правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка споживачів України», лауреат Державної премії УРСР, заслужений працівник промисловості України Л. Школьник пише: «Вам вдалося провалити практично все, чим Ви повинні були займатися згідно займаної посади. А Ваше розуміння стратегії роботи Державного комітету, викликає великі та серйозні сумніви не лише у мене, адже за час керування Держспоживстандартом (майже півтора року!?) Ви навіть не спромоглися зробити жодних реальних кроків для виконання Указу Президента України від 13.07.2005 року за №1105 щодо створення й прийняття Державної цільової програми захисту прав споживачів на 2006—2011 роки. Більш того, разом з Мінекономіки зробили все можливе, щоб ця програма так і не з’явилася на світ. І це відбувається в той час, коли в умовах кризи українські споживачі є самою незахищеною ланкою, а вітчизняні товаровиробники вкрай потребують державної підтримки.

От і виникає цілком логічне запитання, яку користь Ви принесли державі, споживачам і підприємцям і чим же тоді насправді позначилося Ваше перебування на посаді Голови Держспоживстандарту?».

Що ж сталося через шість місяців після цього публічного звернення? Напередодні останніх президентських виборів діяльність Л. Лосюк і її прісних різко активізувалася, що, на думку М. Будьонного, остаточно паралізувало роботу всієї системи Держспоживстандарту. Вони проводять чистки керівного складу в центрі і на місцях. Звільнення декількох керівників державних регіональних центрів стандартизації, метрології і сертифікації, керівників управлінь із захисту прав споживачів, центрального апарату, перегляд складу колегії, що поповнився, схоже, за рахунок їхніх прихильників, швидше, нагадують кадрові зачищення, ніж ефективний добір професіоналів.

— Наочний приклад цих слів — моя доля, висококваліфікованого інженера, людини, котра має державні нагороди, — підсумовує М. Будьонний. — Я теж опинився серед тих, на кого впала «немилість» високопоставлених патронів, які вважали, що всі керівники в системі Держспоживстандарту слідом за ними зобов’язані були підтримати кандидатуру Ю. Тимошенко на президентських виборах. Знайдено формальний привід і відправлено комісію для перевірки діяльності підприємства, видано наказ про розірвання із мною контракту. Це за того, що ДП «Харківстандартметрологія» за економічними показниками є одним із кращих територіальних центрів у системі Держспоживстандарту, працює ефективно й стабільно, незважаючи на кризову ситуацію.

На підтвердження цього читаю відкрите звернення працівників підприємства, прийняте на зборах трудового колективу ДП «Харківстандартметрологія» більш як трьомастами голосами: «За останні 6 років, коли ДП «Харківстандартметрологія» очолює М. М. Будьонний, у нашій діяльності відбулися істотні позитивні зміни. Освоєно багато нових напрямів діяльності, досягнуто значних успіхів у виробничих і соціальних питаннях...

Усі випробувальні підрозділи ДП «Харківстандартметрологія» отримали високий рівень акредитації в Національному агентстві з акредитації України (НААУ) за міжнародним стандартом ІSO 17025. Рівень системи організації роботи на нашому підприємстві високо оцінив Європейським фонд управління якістю (ЕFQМ), що підтверджується нагородженням ДП «Харківстандартметрологія» в 2007 і 2008 роках як фіналіста Міжнародного турніру з якості країн Центральної і Східної Європи. Незважаючи на економічні проблеми в країні, М. М. Будьонний зумів зберегти колектив майже в повному складі, не допустив падіння обсягів виробництва і масових скорочень працівників. За рішенням Центральної Ради профспілки «Машприлад» у 2008 році соціальний захист працівників ДП «Харківстандартметрологія» визнано кращим серед підприємств Держспоживстандарту України».

Постає запитання, наскільки обґрунтовані рішення і мотиви керівництва Держспоживстандарту, котре побажало звільнити М. Будьонного, який до того ж є беззмінним депутатом міської ради й очолює постійну комісію?

Крапку в цьому питанні поставив Київський районний суд міста Харкова, котрий своїм рішенням від 18.01.2010 р. відновив М. Будьонного на посаді, визнавши неправомірним відповідний наказ Держспоживстандарту. У чому ж біда і трагедія М. Будьонного й багатьох мільйонів «пересічних громадян», які очікують підтримки з боку державного органу центральної виконавчої влади, політиків і чиновників? Напевно, лише в тому, що, як законослухняні громадяни, вони переконані: положення Конституції і законів України написані  не тільки для них, а й повинні бути азбучними істинами передусім для представників влади, які своєю діяльністю зобов’язані показувати приклад усім іншим.

Сподіваємося, що новий Президент України нарешті припинить політичний дерибан країни й поставить крапку в сумній історії «прихватизації» політиками одного з найважливіших державних органів центральної виконавчої влади, втім, як і багатьох інших відомств, які довірено не професіоналам, а соратникам за особливі революційні заслуги або ще за якісь меркантильні справи.

Харків.