Генделик школі не товариш

Для тих, хто цей закон ще не читав (а більшість учасників нашого бліцопитування вперше почули про нього від кореспондента «Голосу України»), нагадаємо: так звані слабоалкогольні напої віднесено до алкогольних, — їх, а також пиво (окрім безалкогольного) заборонено вживати у громадських місцях, зокрема, у транспорті, на зупинках, у підземних переходах, ліфтах, на дитячих і спортивних майданчиках, не кажучи вже про приміщення державних установ, лікарень та навчальних закладів.

Ці напої не продаватимуть особам, які не досягли 18 років (і самі неповнолітні не мають права ними торгувати). Крім того, чітко визначено місця (як-от, на території лікувальних і навчальних закладів, у магазинах дитячих та спортивних товарів, у торгових автоматах, з рук та ін.), де їх продавати не можна.

Додаткові обмеження введено й щодо споживання і продажу тютюнових виробів. Хай не дивуються молоді люди, якщо продавець проситиме показати паспорт, перш ніж продати пачку цигарок. І хай не обурюються затяті курці, якщо сусіди попросять їх не курити у під’їзді будинку чи на тому ж таки спортивному або дитячому майданчику. А найпевніше: перш ніж запалити цигарку, шукайте вивіску «Місце для куріння», — і до вас не буде жодних претензій.

У Дніпропетровську встановили свої правила торгівлі алкоголем, пивом і цигарками ще до прийняття цього закону. У грудні рішенням сесії міськради було заборонено продаж зазначених товарів біля навчальних і дошкільних закладів у радіусі триста метрів. Нарахували понад сто торговельних точок, які не дотримуються цієї дистанції і яким належало або відмовитися від продажу алкоголю, пива і цигарок, або посунутися за межу. Перші депутатські перевірки у цьому році засвідчили: торгують і не посуваються. На перший раз їх попередили, наступного разу обіцяють бути суворішими.

За словами начальника управління торгівлі, харчової промисловості та сфери послуг Департаменту споживчого ринку і сфери послуг міськради Олени Бочарнікової, така торгівля, зазвичай, ведеться на самозахопленій території. За захоплення земельної ділянки підприємець повинен заплатити штраф — 1,7 тис. грн. А право стягнення штрафів має управління контролю за благоустроєм міста. Його начальник Сергій Верба не відмовляється проконтролювати ситуацію, але трохи пізніше, — сказав він у телефонній розмові, — після того, як вирішиться нагальніша проблема — приберуть сніг.

Воюють з небажаними сусідами і самі навчальні заклади. Заступник директора з виховної роботи Дніпропетровського технікуму зварювання і електроніки імені Патона Ірина Яценко розповіла депутатам, що директор особисто звертався у виконком з проханням не ставити біля навчального закладу кіоск. Ніхто не зважив на це, хоч поблизу, крім технікуму, розташовані ще дитяча поліклініка і ліцей інформаційних технологій. Уже не перший рік цей кіоск заважає всім: біля нього не тільки п’ють, а й на очах у перехожих нужду справляють.

— Про все це ми написали у листі до Жовтневого райвиконкому, але там нас відправили до суду, — каже Ірина Яценко. — Мовляв, вам заважає, ви й судіться. Таке враження, що цими кіосками спеціально «обвішують» місця постійного перебування молоді. Маємо ще одну таку біду біля нашого гуртожитку, де ларьок працює цілодобово. Тут постійно пиятика, бійки, нерідко й нашим студентам перепадає.

Директор Дніпропетровської середньої загальноосвітньої школи № 118 Тамара Кузьменко погоджується: таких сусідів треба «відсувати» подалі від дитячих та навчальних закладів. Але тільки цим справі не зарадиш. Хоч на якій відстані той генделик стоятиме, головне — щоб дітям там ні пива, ні цигарок не продавали. Вважати це злочином!

— Треба суворіше питати з дорослих за те, що діти рано прилучаються до пива і міцніших напоїв, у юному віці починають палити, — каже Тамара Кузьменко. — Якщо батьки палять і зловживають спиртним, то як вони можуть заборонити це своїм сину чи дочці? Якщо продавець відмовився продати неповнолітньому пляшку чи цигарки, то обов’язково знайдеться хтось, хто «пожаліє дитину» і купить їй усе це. Доки такі дії не вважатимуться правопорушенням і не каратимуться бодай штрафом чи примусовими громадськими роботами, доти все залишиться на рівні розмов.

Успіх у цій справі насамперед залежить від роботи міліції, переконана голова правління громадської організації «Жіночий інформаційно-координаційний центр» Ганна Войніч:

— Міліцейський патруль має бути на вулицях міста не тільки під час рейдів. Так, я теж можу зробити зауваження курцеві, який стоїть переді мною у черзі на маршрутку і примушує усіх навколо дихати нікотином. Але мене він у кращому випадку проігнорує. Міліціонера послухається, а якщо ще й штраф заплатить, то наступного разу не я ховатимусь від курця, а він шукатиме місце, де його цигарка нікому не заважатиме.

— Усе що мене дратує тут, там усунено, — ділиться своїми враженнями про Канаду мій колега з обласної газети Микола Чабан. — Там водій не буде курити на робочому місці, як у нас. До того ж у кожній нашій маршрутці висить оголошення: «Не курити». У нас на такі зауваження мало хто реагує. «Ви курите? Я вийду», — кажу водієві. «Виходьте», — відповідає він. А в Канаді діють такі суворі заборони, що багато молодих людей кинули курити. На продаж алкогольних напоїв існує монополія держави, і купити спиртне посеред ночі у будь-якому генделику неможливо. Я не бачив на вулиці жодної людини, яка пила б пиво з горла чи відкорковувала його у громадському транспорті. Бо у них кожен поважає не тільки свою свободу, а й свободу іншої людини.