Декорації дуже прості, тож увага глядача одразу зосереджується на головному — це ляльки. Їх дуже багато. У центрі — лікар, теж ляльковий, до якого й звернутий монолог однієї-єдиної акторки. Це прем’єра моновистави Житомирського польського театру імені Юзефа Ігнаци Крашевського за п’єсою молодого російського драматурга Володимира Зуєва «Дитячий світ».
Цей твір уже привернув увагу постановників — у Росії він іде в кількох театрах. Чому ляльки — то основна декорація? Головна героїня працює акушеркою в абортарії. В одній половині цієї установи пологове відділення, де жінкам дарують радість материнства, в іншій — позбавляють права на життя ще ненароджених дітей. Героїня, заплутавшись у своїх вчинках, потрапляє в абортарій вже не як працівниця, а як пацієнтка. Надзавдання п’єси — змусити глядачів, передусім молодь, задуматись над тим, як багато залежить від кожного, щоб не заплутатися в тенетах легковажної поведінки, після чого в душі залишається тільки порожнеча, а життя починає здаватися позбавленим сенсу, не робити помилок, які призводять до фатального кінця.
Моновиства — жанр вкрай складний. Актор на сцені наодинці з глядачем. Кожен рух, кожне слово — ніби під мікроскопом. Можна уявити, яким випробуванням стала ця роль для Ганни Лозовик, яка ще тільки вчиться в польській театральній студії, що діє в Житомирі.
Актор Житомирського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги Микола Варфоломеєв зізнався після вистави, що він боявся з’являтися на репетиції. Відважився прийти тільки на генеральну і, як він висловився, вже через п’ятнадцять хвилин переконався, що Ганна — справжня акторка. А чому він так переживав, зрозуміти легко: був режисером першої вистави, з прем’єри якої в листопаді 2008 року почалася біографія цього театру.
«Дитячий світ» підготували до постановки одразу двома мовами: російською і польською. Прем’єра йшла мовою оригіналу. Режисером моновистави став провідний актор облмуздрамтеатру народний артист України Григорій Артеменко. Музику написав відомий у театральних колах музикант і композитор Олександр Ходаківський.
— Перша моя мрія — відродити в Житомирі польський театр — уже здійснилася. Тепер ми починаємо втілювати в життя іншу нашу мрію — поєднання в цьому театрі різних національностей і культур, — сказала директор театру Йоланта Платек, яка приїхала в Україну з Польщі навчати житомирян польської мови, але зуміла втілити в життя й ширші творчі плани. Вже є угода про спільну з театром «Єврейський бульвар» роботу над виставою про історію дівчини, котра в роки Другої світової війни потрапила до гетто у Варшаві.
Житомир.
На знімку: сцена з вистави.
Фото автора.