Два роки тому в «Голосі України» було опубліковано кореспонденцію «Мелітопольці не лише знають, як урятувати Україну від хімічного Чорнобиля, але й можуть це зробити». У ній ішлося про технологію знешкодження пестицидів, яку розробили в ЗАТ «Харківський науковий центр військової екології» і ТОВ «Продмаш» на базі мобільних комплексів для утилізації рідкого ракетного палива і його компонентів. Тестові випробування показали високу ефективність роботи модернізованої установки, після чого керівники ТОВ «Продмаш» звернулися в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України із проханням дозволити їм пройти повний цикл натурних випробувань.
У минулому році в Мелітополі створили підприємство, яке спеціалізується на виробництві обладнання і самій утилізації отруйних хімічних відходів. Але воно так і не запрацювало. Оптимістичні заяви керівників області про те, що ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Укрхімпроммаш» ось-ось отримає ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, не справдилися. Що ж сталося, і спробував з’ясувати наш кореспондент.
Хто ліквідує смертоносні звалища?
У зарубіжних наукових колах Україна користується сумною репутацією екологічно брудної країни. Ми й самі про це добре знаємо. Адже околиці наших міст і сіл давно перетворилися на несанкціоновані смітники, із заводських димарів здіймаються в повітря гори їдкого бруду, а ріки фарбують у фантастичні кольори неочищені промислові стоки. Та ще більшу небезпеку для здоров’я нинішнього і майбутніх поколінь таять напівзруйновані склади сільськогосподарських отрутохімікатів, де фактично просто неба лежать заборонені для використання пестициди, фунгіциди і гербіциди, котрі розносяться вітрами і вимиваються дощами й талими водами, отруюючи довкілля.
Що можуть сказати про цю біду уповноважені державні органи, котрі й самі не знають істинної картини? За одними даними, загальна кількість прострочених та невстановлених агрохімікатів на Україні становить 10,7 тисячі тонн, за іншими — 20 — 25 тисяч. Розбіжність в оцінках пояснюється недосконалістю обліку небезпечних відходів, відсутністю контролю за їх зберіганням, а часто — і номінального власника. Тільки на території Запорізької області, за офіційними даними, у 107 напівзруйнованих складах знаходяться 1155 тонн непридатних отрутохімікатів. Коли вдасться їх позбутися, ніхто не знає, бо в Україні утилізацією хімічних відходів фактично не займаються. Лише в 2008 році з обласного бюджету виділили 1 мільйон гривень і відправили у м. Шостку Сумської області для знешкодження із зруйнованої пожежею Малобілозерської бази 56 тонн хімічних відходів. Торічні видатки з обласного екологічного фонду становили вже 2,5 мільйона гривень, що дозволило переправити у ТОВ «Елга» ще 126,3 тонни зіпсованих пестицидів і гербіцидів.
Але це — крапля в морі. Навіть для очищення однієї Запорізької області за таких темпів потрібно не менше 10 років. А про Україну й казати нічого, бо що може зробити для неї одне-однісіньке підприємство, про яке навіть не всі сумчани чули? Та й, відверто кажучи, кошти, що виділяються на утилізацію отрутохімікатів з обласного екофонду, освоюються в основному для оплати транспортних послуг. Тим часом мелітопольці відпрацювали зручну для потенційних замовників схему знешкодження отрутохімікатів. Адже їхні комплекси пересувні і можуть працювати в місцях базування хімічних відходів. Та, як застерігають мудрі люди, не кажи гоп, поки не перескочиш...
«Допалювалки» з військовим стажем
Найпоширенішим у світовій практиці способом знешкодження і ліквідації пестицидів є їх спалювання в установках, що забезпечують високотемпературний режим процесу окислення і термічного розкладу. А в конструкторському бюро заводу «Продмаш» у сімдесятих роках минулого століття були створені пересувні військові агрегати нейтралізації, призначені для знешкодження пари й розчинів компонентів рідких ракетних палив. Хай не дивує читачів назва підприємства. У СРСР такі невинні вивіски мали всі заводи, що працювали на «оборонку». Зате мелітопольські «допалювалки» ще й досі успішно експлуатуються на Байконурі, в Плєсецькому та в місцях базування стратегічних і тактичних ракет російської армії.
— Коли в Україні ліквідовували стратегічні ракетні комплекси, вчені з Харківського інституту військової екології запропонували модернізувати наші агрегати для утилізації сільськогосподарських отрутохімікатів, — розповідає голова правління ТОВ «Продмаш», кандидат економічних наук Ярослав Пижинський. — До речі, після того, як самі знищили на них велику партію дусту. Ми підписали угоду про співпрацю. Так був створений мобільний комплекс Б3-УХВ для знешкодження небезпечних відходів, що перебувають у твердому й рідкому агрегатних станах, за допомогою спалювання в камерах циклонного типу при температурі не нижче 1100 градусів Цельсія. «Ізюминкою» нової розробки є багатоступенева система очищення викидних газів від хлористого водню та зависів солей, а при потребі — й від арсену та ртуті. Сертифікаційні випробування показали високу ефективність комплексу та його екологічну безпечність. Це й дало змогу отримати позитивні висновки державних контролюючих органів і сформувати пакет документів для здобуття ліцензії на випуск спеціального обладнання та утилізацію небезпечних хімічних речовин. Більше того, нашою розробкою зацікавилися на запорізькому заводі «Кремнійполімер» і запропонували свою перевірену роками систему очищення від залишків отруйних речовин. Але подальшу роботу із вдосконалення комплексу та саму ліквідацію небезпечних хімікатів ми не можемо здійснювати, тому що в департаменті екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України без жодних пояснень зволікають з видачею ліцензії.
Невже це нікому не потрібно?
Минулий рік для колективу ТОВ «Продмаш» був багатообіцяючим. Незважаючи на економічну кризу, підприємство розширило асортимент продукції, освоївши випуск крупних вузлів до швейцарських гранітних дробарок та їх складання. На огородженому цегляним муром майданчику на окраїні Мелітополя, де у часи Хрущова були дві недіючі ракетні шахти, встановили комплекс Б3-УХВ, що ось-ось мав розпочати утилізацію отруйних хімічних відходів з усієї області. Керівництво дочірнього підприємства — ТОВ «НВО «Укрхімпроммаш», якому продмашівці передали тему, успішно складало іспити в експертно-дозвільній системі. Відповідність сучасним стандартам безпеки технологічного майданчика для знешкодження непридатних пестицидів і шкідливих хімічних речовин підтвердили експертні оцінки управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Запорізькій області, ДП «Придніпровський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці», державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, Інституту гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва Академії медичних наук України, територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області і обласної санітарно-епідеміологічної станції.
Мелітопольські «допалювалки» добре знає ще з радянських часів керівник прославленого ВАТ «Мотор Січ», народний депутат України В’ячеслав Богуслаєв і активно підтримує керівництво підприємства. Більше того, В’ячеслав Олександрович дав слово виборцям, що докладе зусиль, аби звільнити рідний край від смертоносних відходів. Тому за негараздів економічної кризи в області знайшли хоч якісь кошти на знешкодження непридатних пестицидів та гербіцидів.
— Усі розуміють, що коштів та ефективних розробок для знищення шкідливих хімічних відходів в Україні немає, — ділиться наболілим Ярослав Пижинський. — І що наша технологія відповідає світовим стандартам та найвищим вимогам екологічної безпеки, бо вона десятки років успішно використовується у військових цілях. Та навіть за підтримки громадськості і високої оцінки державних контролюючих органів ми не можемо отримати ліцензію в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища, хоча сам міністр до наших мобільних комплексів поставився позитивно. Очевидно, це такий стиль роботи, коли кажуть одне, а роблять інше. Тож сподіваємося, що з приходом нового Президента зміниться й уряд, і на вирішення важливих питань уже не потрібно буде марнувати час.
Запорізька область.
На знімку: голова правління ТОВ «Продмаш» Ярослав Пижинський на фоні мобільного комплексу із знешкодження пестицидів та отруйних відходів.
Фото автора.