З торговельних полиць змітають все

 

 

Протягом останніх двох-трьох днів зміни відбуваються ледь не щогодини. У черзі навіть довелось почути такий жарт: «Тепер ціни можна розділити на вранішні та вечірні, як видоєне молоко. Не встиг — пропало». Зрозумівши це, люди намагаються закупити хоч щось. Скажімо, побутову хімію.

Такого попиту в спеціалізованих магазинах давно не було. Люди гребуть мило, шампуні, пральний порошок, зубну пасту... Хтось запасається фарбою для волосся. Хтось — засобами гігієни. Продавці зізнаються, навіть під час акцій, коли вартість окремих видів товару падала на 20 — 30 відсотків, такого не було. Тепер же, коли все додало в ціні, проблем зі збутом немає. Та всі розуміють, що це до певного часу, доки планка ще не піднялась до максимальної.

Але деякі полиці вже порожні. Насамперед ті, де залишались ціни, що відповідали курсу долара у 28—30 гривень. Ще тиждень тому такий товар вважався дорогим. Тепер, коли курс добігає до 40 гривень за долар, люди розуміють, що це може бути не остаточна межа. Тому й бояться нового стрибка.

— Зробити великі запаси не можу, бо ж пенсія не додалась, — зізнається літня жінка, — та візьму хоча б пачку прального порошку, засіб для миття посуду і кілька шматків мила...

Якщо раніше влада звинувачувала у подібному ажіотажі передусім покупців, мовляв, саме вони нагнітають ситуацію і розкуповують все, що треба і не треба, тепер від таких закидів утримуються. Адже надмірних покупок ніхто не робить. Просто у збіднілих родинах не хочуть переплачувати за старий товар у півтора-два, а то й три рази. Не хочуть і не можуть.

В одному з магазинів довелось спостерігати просто курйозну ситуацію. Обравши чайник, який коштував 256 гривень, жінка відклала його вбік буквально на пару хвилин, і відійшла за товаром до іншої полиці. Коли ж повернулась, то цінника біля чайника вже не було. Консультант в залі порадив звернутись на касу, аби там подивились. І виявилось, що чайник буквально за мить подорожчав майже на сто гривень.

З подібною дивовижею довелось зіткнутись і автору цього матеріалу. О шостій годині вечора таблетки від застуди коштували 86,4 гривні за упаковку. А о дев’ятій ранку наступного дня у тій же аптечній мережі за таку ж упаковку довелось заплатити 94,75 гривні.

Пояснень, чому так стрімко відбувається подорожчання, ніхто не дає. Всі кивають на одне: погляньте на курс долара. І тим самим натякають, що до вечора ціна знову може зрости. А про завтрашній день навіть говорити не доводиться.

У магазинах з предметами розкоші, таких як ювелірні, подібного ажіотажу немає. З одного боку, люди розуміють, що вкладати кошти у прикраси тепер не вигідно. Адже, як би не зростали у ціні дорогоцінні метали, всі придбані раніше вироби можна продати лише як брухт. А він коштує копійки. Та й великих гривневих заощаджень для таких покупок у переважної більшості просто немає. Тому вже трохи призабута практика 1990-х, коли скуповували все, намагаючись позбутись від паперових грошей, тепер дещо змінилась. Однак цінова гарячка у розпалі і в цих магазинах. Причому власники вдаються просто до не бачених раніше вивертів.

Скажімо, в одній із мереж ще пару тижнів тому завбачливо підняли ціни майже вдвічі. Потім на рекламних щитах з’явилось оголошення, що мережа надає знижку в 33 відсотки. Для покупця було спокусливо, для продавця — вигідно, бо він практично нічого не втрачав із зміною доларового курсу.

А далі все почало розвиватись стрімко: з цінами вже не грались, а змінювали лише розмір знижок. Спочатку до 23 відсотків, потім — до 18...

В іншій мережі такими придумками вирішили навіть не заморочуватись. Довелося бути свідком того, як покупцеві просто відмовили продавати товар за ціною, яка стояла на етикетці. Поглянувши на вартість срібного комплекту в півтори тисячі гривень, а вона була зазначена у ціннику на товарі, продавець одразу повідомила: «За цією ціною ми його вже не продамо». І тут-таки порахувала на калькуляторі й назвала нову, на чотириста гривень більшу. У виправдання таких дій спочатку просто розвела руками, мовляв, від нас нічого не залежить, а потім вказала на оголошення, що стояло на прилавку. В ньому покупцям дякували за розуміння, мовляв, магазин просто не встигає переписувати цінники. 

Чисто по-людськи можна зрозуміти продавця. Але як зрозуміти те, що так відверто порушується закон. Адже відповідно до закону про права споживачів, товар мусить бути проданий за тією вартістю, що зазначена на цінникові.

Однак на подібні «дрібниці» вже не звертає уваги практично жоден із контролюючих органів. Очевидно, через те, що всі «з розумінням» ставляться до ситуації.

На цей товар тепер чи не найменший попит. Не тому, що всім розхотілось одягатись. Просто ціни вже вийшли за межі реалій. Продавці наводять простий приклад: ще рік тому вони завозили імпортний товар, який брали за кордоном в середньому по 50 — 100 доларів. У такому випадку купити доволі пристойний наряд у нашому магазині можна було за 600 — 1200 гривень. Тепер же закупівельна ціна у доларах залишилась тією ж, але у гривнях вона стала непомірно високою. Знайти споживача на сукню у три-чотири тисячі гривень практично неможливо. Тому продати старі запаси нереально. Про закупівлю нових навіть не йдеться.

Дехто все ще намагається піднімати ціну відповідно до нового курсу долара. Однак така політика призводить до того, що торгівля у таких магазинах просто завмирає. Інші продовжують триматись за старі розцінки. Проте з часом нерви у продавців все одно не витримують, і рано чи пізно кожен піднімає вартість на 30 — 50 відсотків. І це так само робить одяг, взуття, галантерею практично недоступною для покупців. Тому чимало торговельних точок просто 

закриваються.

Ситуація стає критичною для малого і середнього бізнесу. Але наразі не вона викликає найбільше напруження. У більшості родин переконані, що певний час зможуть обійтись без покупок такого плану. Для людей набагато актуальнішою стає вартість продуктів. Це обговорюють практично всі без винятку. І не тільки обговорюють. Всі активно купують. Тож цінова ситуація на продовольчому ринку потребує окремого аналізу. Про це — у наступних публікаціях «Голосу України».

 

Хмельницька область.