...той і замовляє музику

Ця формула, виведена ще у 1990 році колишнім народним депутатом Левком Лук’яненком і повторена його побратимом Михайлом Горинем, зринала у пам’яті весь час, доки Юлія Тимошенко вела постійну боротьбу за абсолютну владу в країні. Не буду нагадувати про 2005 рік. Варто згадати перипетії року нинішнього. Коли всупереч заявам міжнародних спостерігачів, прем’єр прагнула оскаржити результати виборів у суді, а потім зробила усе, щоб фракція БЮТ не взяла участі в інавгурації новообраного Президента Віктора Януковича.

Але це вже в минулому. Сьогодні мова про те, чи не повторять помилки своїх опонентів Віктор Янукович і його соратники з Партії регіонів і не наступлять на ті самі граблі, що й колишні помаранчеві соратники. Мені вже доводилося писати про те, що Юлія Тимошенко сповідувала принцип: друзям — усе, ворогам — закон.

Схоже, регіонали також опинилися перед цією дилемою. І свідчення цьому — ситуація з формуванням нової коаліції. Але про це трохи нижче. А поки що про інші методи впливу на опонентів.

Повідомлення про те, що правоохоронні органи затримали колишнього народного депутата від БЮТ Віктора Лозінського, стало своєрідним інформаційним вибухом. Нагадаю: влітку минулого року його звинуватили у вбивстві селянина Валерія Олійника, який потрапив на очі у мисливському господарстві, яким володів Лозінський. Верховна Рада позбавила бютівця депутатської недоторканності, а сам Лозінський зник і його оголосили у розшук.

Поки що побутує кілька версій щодо його появи в Генеральній прокуратурі. Але одна з них — мовляв, він домовився з новою владою про те, що дасть свідчення про своїх колег, а йому за це пом’якшать покарання.

З другого боку, з’явилася інформація про те, що Генеральний прокурор Олександр Медведько разом зі своїм заступником Віталієм Щоткіним особисто вивчають матеріали гучних кримінальних справ, у тому числі й щодо отруєння Віктора Ющенка. Окрім цього, варто нагадати, що існує і справа «педофілів», у якій фігурують імена народних обранців із фракції БЮТ.

Отож можна зробити висновок: не виключено, що кримінальні справи будуть використані не тільки для покарання винних, а і для дискредитації своїх опонентів у політичній боротьбі, яка, імовірно, може розгорітися ближче до осені. І це пов’язано з тим, що регіонали не знають, який обрати шлях для розв’язання політичної кризи.

У цьому запитанні й криється інтрига навколо коаліції. Як відомо, регіонали хочуть, щоб уряд на цьому етапі очолив Микола Азаров. А фракція «Наша Україна — Народна самооборона», яку сватають регіонали у коаліцію разом з Блоком Литвина, прагне провести у будинок на Грушевського свою людину. Називають імена і Віктора Ющенка, і Арсенія Яценюка. Свою позицію у парламентських кулуарах вони пояснили автору цих рядків тим, щоб не дати можливості регіоналам повністю взяти в руки вертикаль виконавчої влади. Оскільки, за їхніми словами, у багатьох бізнесменів виникли побоювання щодо майбутнього. Мовляв, після цього імовірний початок боротьби за переділ власності. І для таких побоювань є підстави.

Проте інформація про кількість нунсівців, готових увійти до нової коаліції, суперечлива. За словами одного із співрозмовників, до такого кроку готові близько сорока народних обранців із фракції колишнього глави держави. А для коаліції у складі ПР, Блоку Литвина і «НУ—НС» потрібно 37 парламентаріїв. Водночас інші співрозмовники твердять, що їхні колеги поки що не поспішають визначитися із своїм становищем.

Однак, на мою думку, проблема криється в іншому — позиції регіоналів. І цю версію до певної міри підтверджують учорашні слова одного з лідерів фракції Партії регіонів Олександра Єфремова про те, що переговори про формування коаліції тривають, але рішення про її формування буде прийнято тижнів через два.

За всіма ознаками, регіонали схиляються до іншого варіанта. Уже у вівторок після оголошення про припинення діяльності коаліції на чолі з БЮТ могли оголосити про утворення коаліції у складі Партії регіонів, комуністів, Блоку Литвина і з тих народних депутатів, яких свого часу виключили з інших фракцій. Поінформоване джерело у Верховній Раді повідомило про те, що навіть зібрано підписи.

Регіонали підуть на цей крок, попри те, що формування такої коаліції може бути оскаржене в Конституційному Суді й навіть спричинить певний осуд міжнародної спільноти. Адже у цьому разі не тільки Микола Азаров стає Прем’єр-міністром, а й вдається повністю сформувати власну вертикаль влади, поставивши на чолі районних і обласних державних адміністрацій своїх людей.

І їхнє прагнення як очевидне, так і зрозуміле. Адже першочергове завдання регіоналів — не лише виконати передвиборні обіцянки Віктора Януковича, а передусім зупинити сповзання країни в економічну прірву. Тим паче що не можна виключати і другої хвилі світової фінансової кризи. Водночас, за оцінками деяких фахівців, Україна має порожню скарбницю.

Окрім того, за п’ять попередніх років ні тодішній Президент, ні Кабінети Міністрів, склади яких мінялися чотири рази, не зуміли провести жодної необхідної реформи, у тому числі непопулярні. Зокрема, не вдалося змінити адміністративно-територіальний устрій, надати реальних повноважень місцевому самоврядуванню. Не казатиму вже про галузь охорони здоров’я, військове відомство чи реструктуризацію промисловості, перехід на інноваційно-інвестиційну модель розвитку країни. Усе це й стало головною причиною того, що Європейський Союз відтермінував не лише прийом України до ЄС, а й навіть підписання угод про асоціацію і зону вільної торгівлі.

А тому, якщо новий Президент хоче не вляпатися, а увійти в історію з парадного входу, йому потрібно буде проводити реформи. А для цього треба сформувати команду, але перед тим навести лад у країні.

Власне, не варто дивуватися тому, що буде сформована така тимчасова коаліція, яка припинить своє існування, найімовірніше, восени поточного року. Регіонали сподіваються, що до того часу їм вдасться не тільки взяти під свій контроль вертикаль влади, а й поліпшити рівень життя в країні. Отож вони мають надію покращити свій результат, а також сподіваються, що до парламенту прийдуть нові прагматичні сили, з якими вдасться зрушити з місця необхідні реформи.