У країні продовжує зростати кількість самогубств. Близько 40 осіб щодня добровільно заподіюють собі смерть. Такі дані наводять у Всесвітній організації охорони здоров’я. Однак фахівці переконують: реальна цифра значно вища. Адже багато випадків суїциду замасковано самими самогубцями або їхніми родичами під нещасні випадки. Мовляв, це дозволяє поховати покійника з дотриманням релігійних обрядів на загальному кладовищі. Кореспондент «Голосу України» намагався з’ясувати, що ж усе-таки штовхає людей на такі жахливі вчинки.
Узятися за цю страшну тему спонукало повідомлення з Вінниччини. Там 13-річний Віталій добровільно пішов із життя. Поштовхом до трагедії стала крадіжка. В одному з сусідських будинків, куди хлопець приходив до свого товариша, пропали золоті прикраси. Батьки школяра одразу заявили в міліцію. Вони розповіли, хто з сусідських дітей були останніми гостями. Правоохоронці допитували всіх, але зосередилися на Віталіку. Такого морального тиску підліток не витримав. Він залишив матері записку. Побачивши її, вона побігла шукати сина. Однак уже було пізно. Хлопця знайшли неподалік будинку — він висів на дереві.
На жаль, останнім часом такі повідомлення потрапляють на очі українців мало не щодня. Причини, що штовхають людей до такого жахливого кроку, найрізноманітніші. Найхарактернішими є різні життєві негаразди: невдале кохання, безробіття і бідність, смерть ближнього, пияцтво та наркоманія, каяття після злочину тощо. А діти просто не усвідомлюють, що залишають цей світ назавжди.
Нерозділене кохання
За інформацією правоохоронців, декілька років тому в Дарницькому районі столиці на території старого кладовища розгорнулася справжня трагедія. На дереві було знайдено повішеною 15-річну дівчину. В одній із її кишень працівники міліції знайшли записку, в якій вона прощалася зі своїм коханим. Як з’ясувалося під час розслідування, дівчина приїхала до Києва з Керчі в пошуках кращої долі. В столиці вона познайомилася з 20-річним хлопцем і переїхала до нього жити. Щоб розплутати історію, слідчі намагалися знайти цього хлопця і все детально з’ясувати. Вони його знайшли. Однак дізнатись, що саме штовхнуло дівчину до самогубства, не змогли. Оскільки наступного дня коханий загиблої, дізнавшись про те, що її вже немає, повісився на тому самому дереві й на тій самій гілці, що і його дівчина. Але й на цьому все не закінчилося. Через декілька днів на тому ж місці знайшли повішеним 20-річного знайомого загиблих. При ньому також була записка, в якій він прощався зі своєю коханою дівчиною.
Справи, які ведуть працівники міліції за такими фактами самогубства, закінчуються швидко: «У порушенні кримінальної справи з факту смерті громадянина... за відсутністю складу злочину — відмовити».
Усім на зло
Останнім часом трагічних сюжетів — хоч відбавляй. Інколи з’ясувати, з яких причин люди добровільно йдуть із життя, неможливо. Олександру виповнилося 30 років, коли заподіяв собі смерть. Ось що пригадує його дружина Валентина:
«Чоловік прийшов із роботи додому десь о шостій вечора. Одразу пішов поратися по господарству. Я разом із дітьми була в будинку — готувала вечерю. Однак він довго не повертався. Відчувши щось недобре, пішла його шукати. Знайшла вже мертвого в гаражі.
Олександр не зловживав алкоголем, не був ні наркоманом, ні психічно хворим. Чому ж так вчинив? Розслідування не розкрило причини цієї трагедії. Адже не було навіть передсмертної записки.
— Що людей штовхає на такі жахливі вчинки? Однозначно відповісти на це запитання неможливо, — каже столичний психолог Олег Іванович. — У кожного свої причини. Не здав іспит, зрадила дружина, покинув чоловік, втратив роботу, або просто все дістало. Найнебезпечніше, коли в голову закрадається остання думка. Причини такої поведінки дуже складні, і їх безліч. Їх можна шукати в біологічних, психологічних і соціальних сферах людини. Більшість людей, що накладають на себе руки, страждають від депресії, яка часто не діагностується і не лікується. Вона може протікати в прихованій формі — це найбільш небезпечно, бо такий стан ані сама людина, ані ті, хто її оточують вчасно не помічають. Найбільше від таких депресій страждають підлітки. Наприклад, трагедія в Дарницькому районі столиці цьому підтвердження.
За словами Олега Івановича, згідно зі статистичними даними можна стверджувати, що у наш час лише третина самогубців психічно хворі. У решті двох третин випадків самовбивці не страждають на психічне захворювання і роблять такі вчинки свідомо.
На межі смерті
Кореспонденту «Голосу України» вдалося поспілкуватися з киянином Володимиром, який декілька років тому намагався покінчити з життям.
— Коли був підлітком, постійно думав про самогубство, — розповідає чоловік. — Періодичні депресії чергувалися з апатією. Аргументи щодо цінності життя не допомагали. Одного дня наївся таблеток. На щастя, мене врятували лікарі. Нині розумію всю безглуздість думок про самогубство й небезпечність ситуації, у якій перебував. Якби поруч тоді була людина, яка б вислухала й зрозуміла, все було б по-іншому.
Сьогодні Володимир має дружину й двох синів. Згадує про ті події неохоче. Однак говорить, що з того випадку виніс урок. Адже своїм дітям нині він приділяє багато уваги. Мовляв, тільки батьки можуть попередити трагедію.
Якщо у вас виникають думки про самогубство, слід пам’ятати кілька порад медиків, як поводитися в подібних випадках. Лікарі радять у скрутну хвилину прийняти заспокійливе (транквілізатори, антидепресанти) у вигляді пігулки чи ін’єкції, викликати «швидку», зателефонувати до матері, батька, друга, подруги або психолога.