Останнім часом Чернігівщина радує рекордними врожаями. Так, у 2009 році хлібороби зібрали 2 мільйони 49 тисяч тонн хліба, у 2008 році — 2 мільйони 161 тисячу. Але фахівці б’ють на сполох: придеснянські землі стрімко втрачають свою родючість! Якщо і надалі продовжиться практика екстенсивного землеробства, то деградація ґрунтів набуде загрозливих наслідків.
— Насамперед надто зростає кількість кислих ґрунтів, — каже директор обласного центру «Облдержродючість» Анатолій Мельник (на знімку). — У межах орних земель вони займають 559,8 тисячі гектарів — 51 відсоток. За п’ять років площі таких ґрунтів збільшилися на 9 відсотків. Через підвищену їх кислотність щороку втрати зерна становлять понад 110 тисяч тонн. Середній параметр родючості ґрунтів за 10 років впав з 49 балів до 45.
Як відомо, на кислих ґрунтах погано родить озима пшениця, ячмінь, цукровий буряк, кукурудза, люцерна, продуктивність яких залежно від кислотності полів знижується на 20—40 відсотків.
Якщо у 1970—1980-х роках в області за державний кошт щорічно проводилося вапнування на 134 тисячах гектарів, то нині цією важливою справою займаються самотужки лише декілька господарств.
Як правило, інвестори «латифундій» не хочуть витрачати до 1000—1300 гривень у вапнування одного гектара. Адже вони можуть вкласти гроші у родючість, а власники паїв, наприклад, через певний час не продовжать з ними договір оренди. Для менших сільгосппідприємств такі суми зависокі. Отож орні землі й далі швидкими темпами окислюються.
Орендатори 5000—10000 гектарів, як правило, не мають і ферм з великою рогатою худобою. Отож на їхню ріллю не потрапляють органічні добрива, які поліпшили б якісні параметри ґрунту. Взагалі, торік удобрено гноєм всього-на-всього 28 тисяч гектарів по всій області! Якщо у 80-х роках на кожен гектар ріллі щороку в середньому вносилося по 10,7 тонни органіки, то нині — лише 1,1 тонни. Це така дещиця, що фактично нічого не змінює в масштабах регіону.
Різко впало в порівнянні з 80-ми роками й використання мінеральних добрив. Торік їх внесено майже втричі менше (56 кілограмів на га), ніж у кращі у цьому плані часи. При цьому режим живлення рослин формується незбалансованим. Значна перевага азотних добрив (торік 40 кілограмів на гектар ріллі) призводить до нераціонального, малоефективного їх використання, подальшого підкислення ґрунтів, посиленої мінералізації гумусу, збільшення забур’яненості, розвитку хвороб.
Тепер багато керівників сільгосппідприємств взялися вирощувати вигідний для продажу ріпак. Площі під нього вже зайняли 46,5 тисячі гектарів, що майже в 10 разів більше, ніж кілька років тому. Але ця культура просто «ковтає» поживні речовини. Після неї ґрунт залишається дуже збідненим.
Поки що природа, якісне насіння сприяють отриманню високих врожаїв на Придесенні. Проте запаси гумусу за збереження нинішньої ситуації кожні п’ять років зменшуватимуться на 4—5 відсотків. Це може спричинити незворотні зміни у ґрунтовому покриві, усунення яких потребуватиме надзвичайно великих грошових витрат протягом десятків років.
Фахівці вважають, що на рівні держави потрібно прийняти відповідні програми, закони, які забезпечили б стабільні високі параметри якості орної землі. Директор обласного центру «Облдержродючість» 
А. Мельник обстоює ідею створення земельної інспекції, щоб вона контролювала всі ці питання, вживала ефективних заходів до тих, хто нищить ґрунти.
Орендарі повинні не тільки отримувати від землі за короткі терміни зиск, а й дбати, щоб вона забезпечувала продуктами майбутні покоління. Бо сьогоднішня її експлуатація — пряма дорога до остаточного виснаження ґрунтів, а отже — до імпорту продовольства.
Чернігівська область.