У нових фельдшерсько-акушерських пунктах у Шахтарському районі медики приймають і селян, і городян. Останні часто приїздять на прийом не за «пропискою», віддаючи перевагу відремонтованим пунктам, оснащеним сучасною апаратурою. Ще два роки тому мешканці сіл Садового, Зачатівки та інших називали ФАПи найбільшою потребою та найбільшою проблемою. Грошей для оновлення пунктів у районному бюджеті не було.

 

Допомогла співпраця з іноземними партнерами, які надали грант на розвиток соціальної сфери села. Шахтарський район став одним із тих, хто виграв конкурс та отримав можливість «освоїти» один мільйон євро. Із умовою: десять відсотків від суми повинен становити внесок місцевої громади. Голова районної ради Олена Скородинська пригадує, що спочатку селяни з недовірою поставилися до пропозиції: мовляв, це чергове «МММ». Але після того, як голова розповідала про вже реалізовані проекти в інших регіонах, люди зацікавилися. У кожному селі визначили один об’єкт, який, на думку мешканців, найбільше потребував будівництва чи оновлення. Таким чином до плану включили чотири школи, п’ять водогонів, вісім фельдшерсько-акушерських пунктів та два будинки культури.

І люди понесли гроші. Давали по десять-двадцять, по п’ятдесят гривень. Відгукнулися місцеві підприємці, фермери. Листи-прохання пішли на адресу директорів шахт — адже вугільні підприємства стоять на землях району, а гірники живуть у селах, де потрібно створити всі соціальні умови. Небайдужими залишилися навіть керівники підприємств з інших областей, яким також написала голова райради. Донецька обласна рада допомогла оплатити проектно-кошторисну документацію — а це понад 60 тисяч гривень. Таких грошей район самостійно не зміг би знайти.

«Голова обласної ради Анатолій Близнюк підтримав нас у цей важливий момент, — каже Олена Скородинська. — Вдячні всім, хто допомагав здійснити проект. Запам’ятався дзвінок керівника великого підприємства із Кіровограда. Справа в тому, що на етапі збирання внеску громади ми написали листи до підприємців із різних областей. Так от, співрозмовник поцікавився: «А скажіть, Шахтарський район — це якийсь центральний район Донецька?» — «Чому?» — перепитую здивовано. — «Та тому що в країні криза, а ви просите 30 тисяч на відновлення сільського будинку культури, 20 тисяч — на школу, ще стільки само — на водогін. У всіх занепад, а ви щось будуєте». Тоді я розповіла, що Шахтарський район — чи не найбідніший в області, розташований на самому кордоні з Росією. Але громада хоче будувати і відновлювати школи, ФАПи, водогони. Вражений директор пообіцяв допомогти. І слова свого дотримав».

Сільські громади отримали безцінний досвід та повірили у власні сили. Наприклад, у школах встановили нові системи опалення, замінили вікна, двері, відремонтували спортзали та їдальні. Нові водогони полегшили життя мешканців. А оновлений клуб у Грабовому, приміром, став окрасою села — із красивим дахом і фасадом, м’якими кріслами в глядацькій залі та теплими батареями в усіх приміщеннях. Можна кивати на об’єктивні обставини і нічого не робити. А можна, як у Шахтарському районі, взятися всією громадою за вирішення наболілих проблем.

Показово, що найактивнішими помічниками, які згуртували навколо себе односельців, стали депутати районної ради. Депутати Ілля Коротких, Людмила Жжонова, Микола Каленик, Віктор Терещенко, Петро Ретівов, Євген Усик, Сергій Демяненко, Євген Дегтярьов, Іван Кривошликов, Ірина Вередиба, Наталя Лавренюк, Раїса Теребінкіна, Семен Копилов, активістка проекту Галина Ільницька — саме вони переконували людей у тому, що варто вкласти гроші і сили. А потім — організовували справжню толоку, коли мешканці села допомагали будівельникам чи наводили лад у щойно відремонтованих школах чи клубі. До речі, у Дмитрівській сільській школі по секрету сказали, що тепер учні остерігаються малювати на стінах і партах. Бо бабусі і батьки, які давали гроші на оновлену школу, дуже сваритимуть.

 

Донецька область.