Президент України Віктор Янукович прийняв командування Збройними Силами. Які зміни чекають на армію за нового головнокомандувача? Люди в погонах сподіваються на краще. Час покаже. Хоча з реанімацією доведеної до повного виснаження армії зволікати не варто.
Під час передвиборної кампанії Янукович обіцяв провести ефективну військову реформу. Її основні етапи такі: уже з 2011 року війська комплектуватимуть за контрактом, всіх військових забезпечать житлом, включаючи молодих лейтенантів, і т. д. Втім, мабуть, ці обіцянки в найкоротший термін нездійсненні. Бажання є, немає можливості. Для досягнення цієї популістської на даний момент мети необхідно, за підрахунками експертів, близько 50 млрд. гривень. Водночас мінімальна потреба фінансування ЗС лише цього року становить 19,8 млрд., а для нормального функціонування і розвитку армії необхідно 32,4 млрд. гривень.
А поки виконання громадянського обов’язку не скасували, то охочих послужити в умовах кризи чимало. Особливо в східних регіонах України. Мотивація проста: в армії нагодують, одягнуть і навчать професії. А затим легко буде влаштуватися в правоохоронні органи чи охоронцем у приватну фірму. Служити далі за контрактом бажаючих небагато. У столиці таких практично немає. Прогодувати родину за 1200 гривень на місяць неможливо.
Але основна біда захисників Вітчизни — застарілий арсенал техніки й озброєння. Так, через недостатнє фінансування з 70 літаків МіГ-29, яким потрібна модернізація, в 2009 році модернізацію пройшли лише п’ять. А з нової техніки на озброєння надійшов лише один танк «Оплот» національного виробництва.
— За існуючого бюджету підвищити боєздатність армії неможливо, — стверджує голова оборонного парламентського комітету Анатолій Гриценко.
Наростити військову міць, незважаючи на заяви політиків, у найближчі років п’ять не вдасться. За словами директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, не варто сподіватися, що держава і в 2010 році розщедриться на закупівлю озброєнь і військової техніки, якщо рівень асигнувань за цією статтею не перевищить хоча б 200—250 млн. доларів...
Що не кажи, а сподіватися на розв’язання проблеми ззовні не доводиться. У НАТО нас покличуть не скоро. Та й то, якщо наша армія відповідатиме критеріям вступу в альянс. А можлива активна кооперація з російським військово-промисловим комплексом швидких результатів не дасть. Залишається сподіватися на стратегічне диво від нового головнокомандувача...
