199 найкращих світлин провідних фотожурналістів світу до 25 березня можна побачити у столичній галереї «Лавра». Фотографії—переможці конкурсу «World Press Photo» після чотирирічної перерви знову приїхали до України. Після Києва виставка протягом року відвідає близько 100 міст у 40 країнах.
За словами представниці «World Press Photo» Фемке ван дер Валк, кожного року кількість учасників зростає, що робить фотозмагання одним із найпрестижніших у світі. Переможців 2009 року обирали з-поміж близько 96 тисяч світлин, які надіслали 5000 фотографів з усього світу. Серед них, уперше за історію конкурсу, і український фахівець Гліб Гаранич (на знімку в центрі) зі світлиною із грузино-осетинського воєнного конфлікту. У складі журі — професіонали з різних країн світу. Вони переглядають усі фото і визначають переможців компромісом. При цьому прізвищ авторів вони не знають до останнього.
«Місце фотографа — по той бік об’єктива», — каже Гліб Гаранич, тож про свою роботу розповідає неохоче. За його словами, щоб зробити справді якісний знімок, потрібна не лише хороша технічна підготовка, а й обов’язково трішки удачі, адже зловити унікальний момент непросто.
Цікаво, що Гліб міг узагалі не потрапити в «гарячу» точку, адже у той час саме збирався у відпустку. Натомість за завданням редакції довелося їхати в екстремальне відрядження. Йому вже не вперше доводилось знімати воєнні конфлікти, тож усі події намагався сприймати відсторонено. «Однак сподіваюся, що надалі перемагатимуть інші сюжети, ніж ті, які відзначили призами», — додає фотограф. І справді, знімки, представлені на «World Press Photo», — це ілюстрації до всіх найважливіших подій у світі за рік. На жаль, особливе місце відведено війнам та природним катаклізмам. Тут і землетрус у Китаї, який забрав понад 10 тисяч життів, і конфлікт між Грузією та Південною Осетією.
Серед найпомітніших персоналій року на світлинах — президент США Барак Обама, котрий 2008-го став першим чорношкірим американським очільником. Є на знімках і судно з мігрантами, яке затримує берегова охорона, і бразилійка, яка намагається зупинити примусове виселення своєї громади, і рідкісні тварини, сфотографувати яких — надзвичайна удача.
За кожним фото — ціла історія та неймовірна кількість подій, які передували їй, та сталися вже після спалаху фотоапарата. Як-от доля танзанійських альбіносів, які через примху генетики є не лише вигнанцями у себе на батьківщині, а й повільно вмирають від того, що їхня неприродно біла шкіра просто не може витримати палючого африканського сонця. Кожен знімок — недописана книга, крапку в якій може поставити лише ваша уява.