Місцеві перегони. Коли?

16 лютого Верховна Рада України ухвалила постанову про скасування чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів у 2010 році. Автор цієї постанови — народний депутат від фракції «НУ—НС» Юрій Кармазін.

Свою ініціативу парламентарій обґрунтував відсутністю державного бюджету, а значить, неможливістю профінансувати місцеві перегони. Крім того, народний обранець акцентував увагу на тому, що проведення чергових місцевих виборів у встановлений постановою строк унеможливлює й низка інших обставин. Зокрема, рішення Конституційного Суду щодо строків повноважень органів місцевого самоврядування. Відповідно до якого всі місцеві органи влади, які обиралися на позачергових виборах, працюватимуть повний термін. А також невизначеність самої системи виборів, адже партійна система на місцях себе не виправдала.

І хоча всі ці зауваження слушні, добрими намірами, як відомо, викладено дорогу в пекло.

Ухвалена парламентом постанова відразу ж зазнала шквалу критики від низки політичних експертів та громадськості. Вони назвали її спробою узурпації влади і грубим порушенням Конституції України. Адже Основний Закон наділяє парламент повноваженнями призначати чергові та позачергові вибори й аж ніяк не скасовувати їх.

Саме тому, наголошують експерти, Конституційний Суд минулого року визнав неконституційною постанову парламенту «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Верховної Ради України «Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради». Відповідне звернення до суду тоді подав глава держави Віктор Ющенко.

Крім того, аналітики й лідери громадських організацій пов’язують відміну виборів з побоюванням політичних еліт втратити владу на місцях і боязню приходу в органи місцевої влади молодих людей. Скасування виборів, твердять вони, припиняє конкуренцію еліт на місцях. Власне, саме вона і є демократією, бо спонукає владу бути відповідальною. Адже кожен крок відстежується опонентами. Тож припинення конкуренції — це прямий шлях до диктатури, вважає голова Комітету виборців України Олександр Черненко.

Вже 17 лютого п’ятеро українців звернулися до Окружного адміністративного суду Києва з позовом щодо оскарження скасування місцевих виборів. Колективне звернення до суду готують і представники Всеукраїнського з’їзду регіональних громад. Щоправда, поки «суд та діло», вважають вони, строк проведення виборів давно мине. Отож вони, найімовірніше, відбудуться восени.

Такої думки дотримуються й більшість народних депутатів. Водночас Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Лавринович вважає, що вибори мають бути призначені до кінця липня. Утім, знову-таки може постати проблема відсутності бюджету. А його колега, заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко переконаний, що оскільки попередні чергові місцеві вибори відбулися 26 березня 2006 року, а за Конституцією депутати місцевих рад обираються строком на п’ять років, то дату виборів краще призначити на неділю, 27 березня 2011 року. Хоч деякі експерти заперечують і зазначають, що норма Конституції про п’ятирічний термін повноважень міських, селищних та сільських депутатів не поширюється на депутатів, обраних у 2006 році.

Нині єдиним виходом із ситуації, що склалася, громадські організації бачать адекватну реакцію суспільства та міжнародних інституцій. Саме реакція громадськості, переконані вони, свого часу не дозволила представникам двох найбільших фракцій переписати Основний Закон на свою користь. Можливо, і тепер законотворці дослухаються до неї і вибори до органів місцевого самоврядування все-таки відбудуться 30 травня, сподіваються громадські активісти. Не завадила ж відсутність бюджету провести президентські вибори.

Разом з тим усі розуміють: проблема не лише в тому, на коли призначать місцеві вибори. Вона набагато глибша, і без змін до Конституції тут аж ніяк не обійтися. Нині в парламенті перебуває кілька законопроектів зі змінами до Основного Закону. Сподіваємося вже найближчим часом побачити, якому з них віддадуть перевагу законодавці.