Через брак коштів сільгоспвиробники знову економитимуть на агротехнологіях
Посівна, як завжди, стартувала з півдня. У Криму сіють ранні зернові. І, як завжди, польові роботи розпочинаються з проблем. Причому розв’язати майже усі сільгоспвиробникам можна з легкістю — були б гроші. Коли вони є — є і солярка, і техніка, і добрива. Але розжитися коштами спромоглися не у всіх господарствах. Банки кредитують аграріїв ще гірше, ніж торік. З початку року, повідомив директор Департаменту фінансів Мінагрополітики Григорій Зуб, банки позичили сільгоспвиробникам 181 мільйон гривень, відсоткова ставка надто висока — від 20 до 36,7% річних. Хоча, за підрахунками, кредитів лише на весняний засів необхідно господарствам 5 мільярдів гривень.
Самі банкіри позичати кошти аграріям не поспішають хоча б тому, що сільгоспвиробники завинили 26,4 мільярда гривень, зокрема 3,2 мільярда —прострочена заборгованість господарств станом на 1 лютого.
— Але і за таких обставин, — коментує ситуацію керівник групи експертів Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа, — не йдеться про якесь тотальне або радикальне скорочення посівів — структура площ залишиться приблизно незмінною. Тим паче, що деякі культури минулого року показали себе непогано: такі, як соняшник, кукурудза. Тут, думаю, мотивація аграріїв буде достатньою. Інша справа, дефіцит — якщо господарства все-таки не зможуть знайти ресурси, щоб профінансувати повноцінно посівну, то на якихось елементах агротехнології так, як і торік, економитимуть. Бачили, торік це призвело до зменшення врожайності. Не виключено, що і цьогоріч спостерігатимемо такі тенденції.
— Останнім часом стрімко подорожчала гречка — майже вдвічі. Чи стане така ситуація поштовхом до розширення сільгоспвиробниками посівів цієї культури, інших круп’яних?
— Дійсно, з року в рік спостерігаються істотні коливання площ під «невеликими» культурами. Коли аграрії бачать, іде нормальна економіка виробництва, то збільшують посіви. Але такі культури, як гречка, жито, — вони практично повністю зациклені на внутрішній ринок. Є незначні можливості збуту до Росії або Білорусі, але майже весь зібраний урожай реалізується на внутрішньому ринку. Тож виходить: як тільки збільшуються посіви і зростають обсяги виробництва — ціна «підсаджується», відповідно економічна зацікавленість падає. Ми кілька років маємо зростання виробництва. Потім — спад, доки виробництво не опуститься нижче рівня внутрішньої потреби, і знову ціни не піднімуться.
Думаю, що нинішні ціни надихатимуть сільгоспвиробників на розширення посівів. А врожай-2010 повністю закриє поточні потреби, і ринок буде стабільний в наступному сезоні.
До речі, зараз цінова ситуація залежатиме передусім навіть не від прагнення сільгоспвиробників заробити більше, а від того, за якою ціною купуватимуть споживачі. Доки вони готові брати гречку, приміром, по вісім, дев`ять, десять гривень за кілограм — значить і ціна підтягуватиметься до цього рівня. Як тільки попит пригальмується, споживачі побачать, що вартість є для них неприйнятною, то ціни стабілізуються. Сільгоспвиробники так би мовити через переробку «мацають» межу своїх можливостей у піднятті цін.
— Схожа ситуація і з цукровими буряками та цукром?..
— Буряків більше минулорічного — щонайменше 400 тисяч гектарів. Офіційні прогнози — 450 тисяч. Як на мене, і 400 тисяч гектарів за нормальної врожайності для України достатньо. Ми закрили б внутрішні потреби. Якщо буде ще більше розширення посівів, то існує ризик, який ми вже проходили в 2005—2006 роках, коли виробили 2,6 мільйона тонн цукру і три роки після цього галузь працювала збитково. Оптимальний варіант — не якесь різке коливання навіть у бік підвищення виробництва, а більш-менш стабільна лінія, яка дозволяє задовольняти внутрішні потреби з року до року.
