Нещодавно, а саме в День захисника Вітчизни, виповнилось 75 років від дня народження Йосипа Григоровича Спектора, педагога і поета. За його віршами досить легко вгадати, які шкільні предмети цей достойний чоловік усе життя викладав: мова, література, географія. І те, й друге, й третє повною мірою присутнє в його поезії. І то в таких масштабах, яким би не один літератор щиро позаздрив. 
Його біографія напрочуд вигадливо й драматично переплетена з географією, і то — у євразійському вимірі, від Богуслава на Росі до річки Чу в Середній Азії. Щодо рідних мов (а отже, й літератур), то їх у поета принаймні три. Часом він віршує однією мовою, а іноді в одному вірші впереміш римує українські, єврейські та російські слова. А близьких йому мов у поета набагато більше, ніж три. Ілюстрацією тут може послужити вірш Йосипа Спектора з його нової книжки «Єдина рима». Цей вірш так і називається — «Мої мови».
Для мене українська 
починалась
з давенного і корінного — 
«Рось»...
Краса ріки
в душі замалювалась,
А світле слово
в серці прийнялось.
Мій милий Богуслав!..
Той берег лопуховий,
і чисте, і холодне джерело...
З дитинства пив я сік землі 
і слова,
і це мені наснагою було.
За сим була війна...
В краю далекім
мою гасила спрагу річка Чу.
І щедрих слів
«яхши», «салям алейкум»
дитячим серцем я тепло 
відчув.
Були й такі часи,
коли куди не підеш,
на що б не спрямував сумний 
свій зір,
на мові Менделя —
родинній мові ідиш —
я міг зітхнути тільки:
«Вей із мір!»
Ми з юністю
зустрілися на Волзі, —
і слово «Рось»
зріднилось з словом «Русь».
О мови-сестри!
На моїй дорозі
я вами і кохаюсь, і горджусь!
З ювілеєм, Йосипе Григоровичу! З роси й води вам!