У Києві знову говорили про цукор — «круглий стіл» «Кінець солодкого життя?» відбувся у редакції газети «Аргументы и факты в Украине».
Розмова у присутності керівників від Мінагрополітики, Антимонопольного комітету та галузевих асоціацій вийшла традиційною. Посіяли буряків торік мало, вродили солодкі гектари теж гірше, ніж у 2008-му. Обіцяні дотації на гектар цукристих держава так і не спромоглася виплатити. Ось і маємо...
Утім — про головне для споживача. З розмови можна було ще раз утвердитися в думці — цукор у державі є. А страшилки окремих експертів, що вже за кілька місяців чи то навіть тижнів країна залишиться без солодкого піску, бо його запаси вичерпалися, лише такий собі псевдоінформаційний привід ще більше накрутити ціни на білі кристали.
Як зазначив директор департаменту харчової промисловості Мінагрополітики Юрій Кищак, на 1 лютого запаси цукру в країні перевищували 1,1 мільйона тонн. Тепер давайте рахувати: якщо цю кількість розділити на 46 мільйонів населення, матимемо майже по 24 кілограми на кожного — від малюка до глибокого старця. Тому ще раз можна констатувати, що підстав для здорожчання немає. Юрій Кищак такої самої думки: «Якщо ми своєчасно ввеземо цукор-сирець за квотою (у рамках СОТ в обсязі 260 тисяч тонн. — Авт.), то цукру нам не бракуватиме до нового маркетингового року (тобто, до вересня. — Авт.)». До того ж у рамках зони вільної торгівлі білий пісок «просочується» з сусідньої Білорусі. А крім імпорту, на ринок масово піде цукор, що нині лежить у коморах господарств. Аграрії реалізовуватимуть його для отримання коштів на проведення весняно-польових робіт. Міністерство агрополітики також прогнозує, що площі під цукровим буряком цьогоріч зростуть до 455 тисяч гектарів. Це на понад сто тисяч гектарів більше, ніж мали у 2008-му, що дасть змогу виробити 18 мільйонів тонн солодких коренів, а з них зварити 2,4 — 2,5 мільйона тонн цукру. Така кількість з надлишком забезпечить внутрішній ринок білими кристалами.
А взагалі, щось багато у нас останнім часом проходить конференцій та «круглих столів», де експерти розмірковують над причинами подорожчання цукру. Потім розповсюджувачами тривожної інформації стають телебачення та газети. Таке враження, що мета таких зібрань — роздмухати ажіотаж, утримати захмарні ціни на солодкий пісок та вибити бюджетні дотації.