Пейзаж після битви

«Бути чи не бути?» Гамлетівське запитання постало сьогодні не тільки перед нинішньою парламентською коаліцією, а й перед майбутньою.

По-перше, минає десять днів, які Голова Верховної Ради Володимир Литвин відвів нинішнім коаліціянтам для того, щоб ті надали підписи народних депутатів під угодою про її створення. Тим паче що й досі — понад рік — їх ніхто не бачив. Водночас, хоча закон зворотної сили і не має, новий Регламент Верховної Ради передбачає припинення діяльності коаліції у тому разі, коли вона налічує менше 226 народних обранців. По-друге, фракція Партії регіонів зареєструвала постанову про висловлення недовіри нинішньому Кабінету Міністрів. (Це для того, щоб зробити депутатів, зокрема фракції «Наша Україна—Народна самооборона», більш зговірливими для формування нової коаліції.) У свою чергу БЮТ зіграв на випередження і хотів сьогодні провести позачергове засідання, на якому й розглянути це питання.

Проте це не означає, що нова коаліція буде обов’язково сформована. І на це є кілька причин. Зокрема, тому, що головні учасники минулих президентських перегонів продовжують свою гру і після завершення битви за булаву.

І Віктор Янукович не приховує цього. В інтерв’ю телеканалу «1+1» він зазначив: «Я сказав під час переговорів, що ми готуватимемо угоду, яка буде деполітизована, в основі якої лежатиме вирішення економічних питань, наведення порядку в країні, початок реформ». За його словами, нова коаліція з’явиться до кінця наступного тижня.

Проте сьогодні стає очевидним: гладенько буде на папері. Суперечності у фракції «Наша Україна—Народна самооборона» не зменшуються, а поглиблюються. Дев’ять партій, які сформували блок, мають свої інтереси. Тож консолідувати їх буде неймовірно важко. Скажімо, із 17 народноборонців 14 зорієнтовані на Юлію Тимошенко і готові, як сказав народний депутат Геннадій Москаль, піти з нею в опозицію до новообраного глави держави. Таку ж позицію займають представники Народного руху. Поки що лишається невизначеною позиція депутатів, які входять до Української народної партії. За деякими даними, вони схиляються до співпраці з командою Віктора Януковича.

З другого боку, регіонали самі діють з граціозністю слона в посудній крамниці. Адже їм добре відоме ставлення, скажімо, депутатської групи «За Україну!» до мовної проблеми, перебування Чорноморського флоту РФ на території нашої країни, помісної церкви. Однак, попри ці застереження, Віктор Янукович уже встиг заявити, що мовну проблему віддасть на відкуп регіонам, пообіцяв подумати і над тим, залишати чи ні флот і після 2017 року, а ще — залучити росіян до створення газотранспортного консорціуму. Ще більше обурення в цієї групи викликало повідомлення про те, що після інавгурації новообраного Президента Віктора Януковича благословить Патріарх Московський Кирило, про що й була відповідна заява лідера групи В’ячеслава Кириленка.

У понеділок Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко виступила зі зверненням до українського народу. Звернімо увагу на те, що вона фактично закликала до протистояння з новим Президентом, а також приєднатися до неї народних обранців, які входять до нинішньої коаліції.

Зрозуміло, вона готує, з одного боку, грунт для пояснення причин своєї відставки. (Як сказав той-таки Геннадій Москаль, прем’єр не хоче добровільно залишати свою посаду.) А з другого — робить усе можливе, щоб нову коаліцію не було сформовано. Бо в цьому разі вона залишатиметься виконуючою обов’язки прем’єра доти, доки не буде обрано нову Верховну Раду.

Чи можливий такий розвиток подій? Безумовно. Бо, як сказав в інтерв’ю телеканалові ТВІ народний депутат Тарас Чорновіл, мовна політика, інші проблемні питання, про які ми писали вище, не дозволять продатися депутатам з групи «За Україну!» «навіть за мільярд доларів». Він також спрогнозував, що лише приблизно 15 «нунсівців» готові ввійти в коаліцію з регіоналами. А тому ця обставина таки додасть головного болю новообраному Президентові.

Схоже, це чудово усвідомлюють і в Партії регіонів. Зверну увагу, зокрема, на брифінг Першого заступника Голови Верховної Ради Олександра Лавриновича, який відбувся наступного дня після того, як парламентарії скасували місцеві вибори, призначені на 30 травня цього року. Зокрема, він підкреслив, що у відповідності з Основним Законом місцеві вибори мають відбутися не пізніше липня. І ця заява, швидше за все, пов’язана з тим, що дочасні парламентські вибори не можна сумістити з місцевими, якби останні проходили 30 травня.

А тому аж ніяк не можна виключити того, що вибори до Верховної Ради цього року таки будуть. Інше питання, коли.