Ліквідація Держдепартаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що діяв як урядовий орган державного управління у складі МВС і йому підпорядковувався, є неконституційною.
Учора на це вказав Конституційний Суд (КС) у оприлюдненому рішенні про визнання неконституційними окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної міграційної служби України» від 17 липня 2009 року № 750. Нею затверджено Положення про Державну міграційну службу України та зміни, що вносяться до актів Кабміну на підставі Постанови «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 29 липня 2009 року № 810.
КСУ, перевіряючи положення Постанови № 750 та приймаючи рішення щодо відповідності її Конституції, виходив з того, що Кабмін відповідно до законодавства має право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади і затверджувати положення про них, але при цьому він не може змінювати, доповнювати чи розширювати зміст законів. Отже, наділивши Міграційну службу повноваженнями, які були закріплені до того за МВС (питання громадянства, оформлення та видача паспортних та інших документів), вийшов за межі своєї компетенції. Тому постанови №750 та №810 — не відповідають Конституції.
Окрім того, КСУ припинив конституційне провадження щодо відповідності Конституції п. 4 Постанови Кабміну «Деякі питання організації діяльності Державної міграційної служби» від 29 липня 2009 року № 807 у зв’язку з непідвідомчістю йому цього питання. Провадження щодо встановлення конституційності Розпорядження Кабінету Міністрів «Питання переведення системи реєстраційного обліку фізичних осіб з паперових на електронні носії» від 29 липня 2009 року № 958-р припинено з причини невідповідності конституційного подання вимогам найвищого закону України.
А напередодні, 22 лютого, КС оприлюднив офіційне тлумачення деяких положень Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року. КС вирішив, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» у системному зв’язку з іншими нормативними актами треба розуміти так: Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.