Поринути у світ прекрасного мають змогу відвідувачі виставки «Зимові зустрічі-2010», що демонструється в Тернопільському обласному художньому музеї. Півтори сотні робіт представили учасниці об’єднання «Світ рукоділля», яке очолює Світлана Садляк. Про їхній рівень свідчить те, що під час відкриття виставки ще чотирьом вишивальницям з об’єднання присвоєно звання народних майстрів. Не дивно, що біля деяких робіт відвідувачі буквально німіють: важко повірити, що вони вишиті, а не намальовані, настільки висока техніка виконання. Більшість з них, а це портрети, пейзажі, натюрморти, ікони, є авторськими. Двометрова «Вершниця» Тетяни Пазин, «Джоконда» Віри Романчук, «Кармен» Тетяни Точицької, пейзажі Лесі Гачко — це справжні мистецькі витвори. Багато українських сорочок — одна від другої краща, народних костюмів. Світлана Садляк представила вишиване весільне плаття своєї дочки.
Окрема мова про ікони. «Погляд Ісуса» Оксани Мельничук справді проникає в душу, відвідувачі годинами простоюють біля «Доброго пастиря» Олександри Махніцької та «Ісуса в пустелі» Орисі Марцинюк. До речі, пані Орися каже, що вишивати ікони легше, голка ніби сама біжить, можливо, тому, що на це є благословення згори.
Серед 60 учасників об’єднання, роботи яких представлені на виставці, є й чоловіки. «А якщо чоловік береться за голку, — каже директор музею Ігор Дуда, — це вже серйозно». Нині вишивка стає дедалі популярнішою, нею прикрашають одяг не лише у нас, а й за кордоном. Але хіба порівняєш машинну гладь з ручними роботами, в які вкладено душу майстра?
