Терпець може й увірватися

Політика політикою, любить приказувати мій давній знайомий «голова колгоспу» (так він себе по-старому називає), а сіяти треба. «Бо всі хочуть їсти: і депутати, і космонавти». Тож розповідь про те, як взаємодіють хімічні підприємства, ринок і сільськогосподарські структури, готуючись до щорічного іспиту — весняно-польових робіт.

Директор СТОВ «Агрофірма «Маяк», Герой України Микола Васильченко на запитання: чи запаслося сільгосптовариство вдосталь мінеральними добривами на майбутню весняно-польову кампанію, не стримував емоцій: «А ви зверніться до наших «вождів» — хай вони розкажуть, як підтримують село. Як виплачують дотації на цукровий буряк. Які підписують з хімічними підприємствами меморандуми. Комусь від них, може, й зиск, а селянинові, як завжди, дірка з бублика...»

Настрій Миколи Семеновича можна зрозуміти. Торік його підприємство витратило на вирощування цукрових буряків не одну сотню тисяч гривень. Кошти пішли передусім на закупівлю міндобрив, засобів захисту рослин, без яких, хоч як крути, добрий урожай не матимеш. Директор «Агрофірми «Маяк» та ще кілька керівників сільгосппідприємств Золотоніського району, котрі також взялися за вирощування солодких коренів, одержали від уряду запевнення про те, що на кожен гектар посівів цукристих держава сплатить дотацію в розмірі 750 гривень.

— Чекали ми ту доплату восени, коли копали буряки, — продовжував Микола Семенович. — Потім, коли відвезли сировину на цукровий завод. Нас навіть збирали на нараду й обіцяли, що, мовляв, не встигнете доїхати додому, а гроші вже надійдуть на ваші рахунки. Однак селянина й на цей раз обдурили...

Розчаровані й обурені позицією держави до власного товаровиробника й інші керівники сільськогосподарських структур. Попри те, що цукор у магазині щомісяця дорожчає і вже перетнув 10-гривневу позначку за кілограм, влада не поспішає виправляти свої помилки. З 24 цукрових заводів, які колись працювали на Черкащині, через недолугу урядову політику впродовж останніх років залишилося лише два. З майже 70 тисяч гектарів, на яких вирощували в області солодкі корені, «скотилися» до 17 тисяч.

— Нині нас просто агітують сіяти цукровий буряк, — висловив свою позицію голова СТОВ, попросивши не називати в газеті свого прізвища. — А за які «калачі» ми купимо мінеральні добрива? Раніше уряд здешевлював для аграрного сектору ціни на «вітаміни поля». Тепер й свого, кровно заробленого, добитися не можемо. З підприємствами хімічної галузі Кабмін підписав меморандум про взаємодію, забезпечивши хімікам пільгові ціни на газ, електроенергію та залізничний транспорт. А для селян тільки гасла залишив.

— Попри економічну кризу наше підприємство торік працювало, — розповів заступник комерційного директора ВАТ «Азот» Андрій Коваленко. — Маємо достатню кількість продукції, щоб забезпечити потреби вітчизняного споживача. Особливий попит на внутрішньому ринку мають аміачна селітра, карбамід, карбамідо-аміачна суміш. Щодня на підприємстві йде завантаження і самовивіз міндобрив сільськогосподарськими структурами. Обслуговуємо також дрібних фермерів, котрі беруть добрива невеликими партіями.

Про формування ціни на продукцію «Азоту» говорити не довелося. Як і про обсяги виробленої продукції для відправки її на внутрішній ринок та на експорт. З переходом підприємств з державної у приватну власність ця інформація називається конфіденційною, тобто закритою.

З’ясувати стан ринку мінеральних добрив допомогли в Головному управлінні агропромислового розвитку обл-держадміністрації. Там навели й порівняльну таблицю цін на «мінеральну поживу» й зерно.

— Тонна аміачної селітри коштує близько 2300 гривень, — поділився Віктор Гнатенко, головний спеціаліст відділу розвитку аграрного ринку, інвестицій та соціального розвитку Головного управління. — Оптом відпускають по 2240. За карбамід правлять по 2560 гривень за тонну. А ось тонну пшениці третього класу купують всього за 1185 гривень. Кукурудзи — за 1300. Такий нині «паритет» цін.

— Сільськогосподарські підприємства різної форми власності області забезпечені мінеральними добривами у межах 30 відсотків від потреби, — поінформував ще один співрозмовник, спеціаліст Головного управління агропромислового розвитку облдерж-адміністрації Юрій Чуєнко. — Ближче до весни ця цифра, звичайно, дуже зміниться. Переважна більшість господарств, навіть ті, що не мають оборотних коштів і позичатимуть гроші, придбають для сівби «вітаміни врожаю». Хоча досить висока ціна на міндобрива може внести свої корективи.

Такої думки були й інші фахівці. Загалом, як показала розмова з аграріями, вони хоч і дуже незадоволені, але ще терплять «нелояльне» ставлення до себе з боку влади. Однак попередили: терпець може у будь-який час увірватися. І тоді, висловилося кілька керівників сільгосптовариств, вони почнуть діяти «по-європейськи»: приїдуть тракторами до столиці й «покажуть, де раки зимують».

— А що ж, ми йдемо до об’єднаної Європи, — конкретизували, — то й приклад братимемо з бельгійців, французів чи наших сусідів поляків. Вони ж навчилися відстоювати інтереси фермерів!

Черкаська область.