Цукор у магазинах вперто не хоче дешевшати. Це, незважаючи на загрозливі заяви Антимонопольного комітету, якого спекулянти давно не бояться. Незважаючи на вибори, що закінчилися, з їхньою політичною нестабільністю. Незважаючи на те, що за вікном зима, коли ціна на солодкий пісок завжди стабільно невисока — адже до сезону консервацій ще далеко.
От і виходить: нас, споживачів, як це делікатніше висловитися, купка спекулянтів тримає з цукром за дурнів. На прилавках кілограм білих кристалів тепер має коштувати не 12 гривень, а набагато дешевше. Про це, до речі, свідчать і встановлені Кабміном мінімальні ціни на цукор з буряку майбутнього врожаю —
4 гривні 25 копійок за кіло (без урахування податку на додану вартість). Тобто по 5 гривень 10 копійок з ПДВ. І це за майбутньої мінімальної ціни на буряк в 350 гривень за тонну (з ПДВ).
А тонна солодких коренів урожаю-2009, з яких уже зварили цукор, коштувала майже на сто гривень дешевше. Так і хочеться запитати, чому ж ми тепер платимо за цукор втридорога? І невже в держави не вистачає важелів впливу, щоб остудити спекулянтський інтерес купки монополістів, які сконцентрували у своїх руках значні запаси стратегічного продукту? А до того ж, якщо ми платимо за солодкий пісок так багато, чому прибуток іде в кишеню торгашам, а не на розвиток цукрових заводів. Адже настане сезон переробки, а на багатьох підприємствах казатимуть, що знову до нього не готові. Держава почне знову їх рятувати — і знову за рахунок платників податків.
До речі, самі заводи не можуть накручувати ціни. Для них існує стримуючий чинник — обов’язкове декларування оптово-відпускних цін. Підприємства мають обґрунтовувати підвищення вартості виготовленого товару, якщо зростання становить більше одного відсотка на місяць. Це зроблено для того, щоб до споживача цукор доходив за прийнятними цінами. Але якщо, приміром, керівництво заводу реалізує солодку продукцію «наближеній» комерційній структурі, а та перепродує його з накрутками далі — зовсім інша виходить схема й зовсім інша арифметика.
Варто зазначити, зі злетом цін споживання солодкого піску помітно впало — ще одна причина, за якою, за всіма ринковими законами, і цукор мав би подешевшати. Водночас його здорожчання вже спричинило зростання цін на карамель і шоколад.