До свята 23 лютого — Дня захисника Вітчизни — ставлення в українському суспільстві різне. Після здобуття незалежності цю дату було вилучено зі списку святкових днів і призначено власну дату віншування української армії — День Збройних Сил України, який вирішено відзначати 6 грудня, у день схвалення закону про вітчизняні Збройні Сили. У 2004-му 23 лютого було знову оголошено офіційним святом, щоправда, не вихідним днем. Водночас неофіційно воно переросло з суто військового свята в такий собі чоловічий день — і за традицією жінки вітають не лише чоловіків у погонах, а й усіх колег по роботі, хто колись служив чи й навіть не тримав в руках зброї. А представники сильної статі не цураються підняти келих шампанського чи чогось міцнішого за своє ж здоров’я. Як збираються українські жінки-політики поздоровляти своїх чоловіків та колег?
Катерина ВАЩУК, народний депутат України, Блок Литвина:
— Мій тато був фронтовиком, він служив багато років у радянській армії, пройшов дві війни — фінську і вітчизняну, всю ленінградську блокаду. Я не можу цього не знати і не пам’ятати. Мій син навчався у військовому училищі, був офіцером, щоправда, він служив у Росії, і коли розпався Союз, перестав служити і повернувся додому з різних причин, у тому числі й через неналежне ставлення до українських офіцерів. Але все-таки його мушу привітати. І рідний брат служив в армії, пам’ятає це свято, і його теж привітаю. Все, що пов’язане з пам’яттю людей, не можна стерти одним розчерком чи мазком. Засідання парламенту сьогодні немає, тож колег навряд чи вітатиму. Я їх вітатиму з українським святом. А рідних, хто мав стосунок до армії, привітаю. Сина і брата телефоном, чоловіка вдома. Ми не ставимо в культ якісь подарунки. Внуків не вітатиму, бо вони вже будуть воїнами нашої армії, тому їх це свято мало стосується.
Ксенія ЛЯПІНА, народний депутат України, Блок «Наша Україна — Народна самооборона»:
— Це, власне, свято тих, хто служив в радянській армії. Я з великою повагою ставлюся до цього свята, мій батько був ветераном Великої Вітчизняної війни, але його вже, на жаль, немає в живих і поздоровляти нікого. Сучасних чоловіків вітати не бачу сенсу, бо це свято пережило певну мімікрію й переросло в поздоровлення чоловіків, умовно кажучи, в «день чоловіків». Українська армія вже має інший професійний день, тому ставлення до свята 23 лютого подвійне: з одного боку, з великою повагою до ветеранів і тих, хто мав стосунок до Радянської армії, але це свято разом із ними поступово відходить.
Наталія ВІТРЕНКО, народний депутат України попередніх скликань, лідер Прогресивної соціалістичної партії:
— Це прекрасне свято, хоч би як намагалася нинішня влада скасувати і зробити день захисника Вітчизни в інший день. Тільки 6 грудня ніхто не пам’ятає, а 23 лютого пам’ятають всі. Це день Радянської армії і Військово-морського флоту. Тому насамперед поздоровляємо тих, хто відслужив. Але, враховуючи, що в суспільстві склалася традиція напередодні 8 Березня вітати всіх жінок, то 23 лютого вітаємо всіх чоловіків як потенційних захисників. Безумовно, я також вітатиму — зберемося нашим тісним колом і привітаємо тих чоловіків, які з нами працюють, бо це справді велике справжнє свято.
