Як тільки не наживаються на людській біді! Ось і тепер, коли майже чотири мільйони киян із жахом споглядають двометрові кучугури снігу та міні-озера на дорогах, на їхніх страхах вирішили заробити спритні торговці. Гасло операції — гумові чоботи.
Визнаю, я теж піддалася паніці й кілька тижнів тому купила собі пару таких чобіт. Щоправда, не в Києві, а в містечку Жашків, що за 150 кілометрів від столиці. Чому так важливо в цій історії, де розташоване це містечко? Бо якщо в Жашкові звичайні гумові чоботи коштують 60 гривень, то в Києві за них правлять не менш як 180! А в «модних магазинах» за модельні гумовички просять 700 і більше гривень. Ось так якісь півтори сотні кілометрів створюють комерційне диво. Проте коли я сама вирішила перевірити ціну гумових чобіт, то, пройшовши вздовж і впоперек одиним із популярних столичних базарів, не знайшла жодної пари. Це при тому, що попит на них нині шалений. Ледь не біля кожної взуттєвої ятки я ставала свідком запитання: «Гумові чоботи є?». Коли звучала відповідь: «Будуть наступного тижня», покупці, не вагаючись і не питаючи про ціну, просили у продавця його номер телефону.
У маленьких взуттєвих магазинчиках на тому-таки базарі гумові чоботи є. Але коштують вони від 215 до 425 гривень. Виявляється, якщо гума не просто чорна, фіолетова чи зелена, а у клітинку чи з квіточками, то вартість чобіт з неї збільшується в середньому в сім разів. Зайве казати, що, незважаючи на таку, як на мене, необґрунтовано високу, ціну, ці чоботи розкуповували, мов гарячі пиріжки. До того ж брали одразу по дві-три пари — на всю сім’ю.
Однак я таки вирішила знайти в Києві такі само чоботи, як купила у провінції. Як то кажуть, хто шукає — той знайде! «Жашківські» гумовички я відшукала на секонд-хенді. До речі, вибір гумових чобіт там значно більший, ніж на всьому базарі. Проте стан цього взуття дуже сумнівний. Я одразу побачила пару фіолетових чобіт, схожих на ті, що я придбала, і попросила продавця, який ледь розмовляв російською мовою, мені їх показати. Звичайно, чекати від ношеної речі ідеального стану марно, однак ці чоботи виявилися... брудними. На підошві чорніла земля, саме взуття було погано помите. «Скільки?», — коротко запитала я, не ускладнюючи мову зайвими зворотами. «Для тебя девяносто», — коротко відповів продавець. Але, побачивши моє перелякане такою ціною обличчя, додав: «Могу показать за тридцать». Зайве казати, що продемонстровану пару «за тридцять» взуттям назвати складно.
Повертаючись із секонд-хенду, подумала: якщо столична влада не потурбувалась про те, щоб вчасно очистити місто від снігу, то, може, хоч якось допомогла б людям. Адже звичайні гумові чоботи не можуть коштувати більш як 60 гривень. Як сказала одна з моїх колег: «Це ж звичайна гума!».