Щоб врятувати доньку, мати готова віддати їй нирку

Початок минулого року для Світлани ледве не став фатальним. Усе почалося із застуди. Дівчина викликала дільничного лікаря. Той призначив звичне у таких випадках лікування. Минали дні, а хвороба не відступала. Навпаки. Щоразу більше підвищувалася температура. Коли хвору привезли до обласної лікарні імені Пирогова, там констатували двобічне запалення легенів. Процес лікування затягнувся і тоді лікар приписав сильнодіючий антибіотик...

— Не знаю, як я пережила ту страшну добу, коли Світлана була в комі, — із хвилюванням згадує мати Світлани — Віра Марківна. — Молила господа змилуватися над Світланкою. Вона ж змалечку хворіє...

Мати каже, що дівчинка народилася здоровою. Але згодом її стала мучити ангіна. Світлана часто мала проблема з горлом. Лікарі після детального обстеження встановили, що в неї проблеми з нирками. Хоча болю вона не відчувала.

Після школи дівчина стала студенткою Вінницького технічного університету. Мати каже, що у студентські роки дочка менше скаржилася на свій стан здоров’я. Незважаючи на це, Віра Марківна постійно нагадувала Світлані, щоб вона береглася. Готувала для неї настоянки з трав. Та охоче пила їх. Дякувала мамі за турботу. Мама раділа за донечку.

— Особливо щасливою Світлана почувалася, коли виступала на конкурсах краси, — продовжує Віра Марківна. — Навіть мене запрошувала приїхати, подивитися на неї, коли виходитиме на сцену. І в університетському, і в міському конкурсі брала участь. Донечка у мене — струнка, мала гарну фігуру. Це зараз болячка стерла її красу. Висохла так, що можу на руки взяти, як колись брала маленькою. А коли закінчувала інститут, все було інакше. Подумки я дякувала долі, що Світлана менше скаржиться на біль. Але радість моя виявилася передчасною.

Якось мати наполягла на ще одному обстеженні нирок. «Хотілося знати, що там робиться, — каже жінка. — Чомусь тривога не полишала мене. Особливо вона посилилася після смерті чоловіка. Його звів у могилу інсульт. Виявилося, що хвилюватися було чого».

Після обстеження лікарі засмутили пацієнтку і її матір. Увесь цей час хвороба прогресувала. Як пояснили лікарі, вона розвивалася у прихованій формі. Без відчуття болю. Захворювання виявилося настільки ускладненим, що дівчині призначили третю групу інвалідності.

Навіть у такій ситуації вона не опускала руки і продовжувала працювати. Прагнула багато встигнути.

Після університету Світлана деякий час працювала в одному з агентств нерухомості у Вінниці. Мріяла про свою справу. Одного разу під час перебування у Судаку звернула увагу на черги біля місць продажу шаурми. На той час у Вінниці її майже не пропонували любителям цієї трохи незвичної страви. «Не знаю, в кого вона там навчилася її готувати, — продовжує розповідь Віра Марківна, — але у Світлани страва виходила дуже смачною. З цього приводу вона казала, що знає секрет справжніх майстрів приготування шаурми. Тому, мовляв, у неї так смачно. Багато розповідала про цю страву, щось вишукувала в Інтернеті».

У Вінниці Світлана створила декілька місць продажу шаурми. Мама каже, що доньці багато чого вдавалося. А планів і задумів було ще більше. На жаль, не встигла їх реалізувати. Січень 2009-го кардинально змінив життя дівчини.

Світлані важко спілкуватися. Слова говорить повільно, вимова нечітка. Придбали слуховий апарат. Але з ним багато мороки. Постійно треба налаштовувати. Від тривалого користування болять вуха. Дівчина користується ним тільки тоді, коли з кимось розмовляє. «Не в кожного вистачає терпіння вислухати її, — каже мама. — Через це стало менше тих, з ким вона раніше спілкувалася. Але справжні друзі не відвернулися. Підтримують дочку. Здебільшого з допомогою «есемесок». Вона радіє кожному повідомленню. Побачитися їм не завжди вдається. Бо я забрала Світлану до себе в Козятин. З нами і молодша донька — Марія. Вона навчається у педагогічному університеті. Зараз в академічній відпустці. Дитину народила. То ми всі разом.

Сеанси гемодіалізу Світлана переносить важко. Після них у дівчини підвищується тиск. «Її як вітром хитає, ледве ноги переставляє, — каже мама. — Тиск, буває, доходить до 220 одиниць. Але це єдиний порятунок у її ситуації. Тому чіпляємося, як потопаючий за соломинку. Змушена робити, що кажуть лікарі. Сідає в Козятині в електричку — і в дорогу. У «пироговку» ходить, як на роботу. Процедури гемодіалізу — через день».

Дівчина погано почувається ще й тому, розповідає мама, що після лікування пневмонії у легенях збирається рідина. Лікарі стверджують, що причиною є незадовільна робота нирок. Встановили ще одну болячку — плеврит. Уже тричі відкачували рідину з легенів.

У мами вже нема сил дивитися на страждання дочки.

—Я вирішила віддати Світлані свою нирку, — каже Віра Марківна. — Коли їхала в Київ на обстеження, хвилювалася, яким буде вердикт лікарів. Чула від людей, що є такі випадки. З однією з таких мам вдалося познайомитися. Але у кожного, як то кажуть, своя доля.

Протягом двох тижнів тривало обстеження. Зрештою, фахівці відомого науково-лікувального закладу — Інституту клінічної й експериментальної хірургії ім. Шалімова підтвердили можливість Віри Марківни стати донором для доньки. «Моя нирка здорова і її можна пересадити Світлані, — каже Віра Марківна. — Ми хоч сьогодні готові на операцію. Світлана її так чекає, що словами не передати. Але потрібні кошти. Хоча б 60 тисяч гривень...».

Зарплата у Віри Марківни — 840 гривень. Жінка працює секретарем у Козятинській школі-інтернаті. Має 28 років трудового стажу. Каже, хоч би ще один вік ходила на роботу, при такій платні грошей на операцію не зібрати. Дехто із знайомих Віри Марківни, коли дізнався про намір жінки допомогти доньці, передав трохи грошей. Сума невелика. Втім, мама дуже вдячна за сам факт розуміння її біди. Жінка не втрачає надії на допомогу. З цією метою відкрила рахунок у банку. Сподівається, що її зрозуміють...

— Коли Світлана була здорова, постійно ходила до церкви, — каже мама хворої дівчини. — Біблію читала. Ніколи не відводила очей, коли бачила, як хтось з нужденних просить милостиню. Завжди давала її. Так само на церкву давала гроші. Казала, що так у Біблії написано... Я вірю, що Всевишній змилується над донечкою, і за допомоги людей її страждання стануть меншими.

 

Вінницька область.